Адвокатський запит – це один зі способів отримання адвокатом інформації від державних органів та приватних організацій (підприємств) для надання правової допомоги клієнту. Закон надає адвокату право вимагати надання фактично будь-якої інформації та документів, крім інформації (документів) з обмеженим доступом. Як наслідок, непоодинокими є випадки зловживання адвокатом правом на адвокатський запит, а також необґрунтованих відмов з боку підприємств, установ та організацій надавати інформацію та документи на адвокатський запит. В яких випадках підприємство має передбачені законом підстави для відмови у наданні інформації або документів на адвокатський запит? Яка відповідальність передбачена законом за ненадання або відмову в наданні інформації та документів на адвокатський запит?
Чи завжди підприємство зобов’язане відповідати на адвокатський запит?
Загальні положення щодо поняття адвокатського запиту та порядку відповіді на нього містяться в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Цим Законом встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію та копії документів (ч. 2 ст. 24 Закону).
Оформлення адвокатського запиту
Вказаним Законом також передбачено, що до адвокатського запиту адвокат має додати посвідчені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордера (або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання без оплатної правової допомоги) (абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону). Таким чином, у разі відсутності копій вказаних документів у додатках до адвокатського запиту останній не може вважатися оформленим неналежним чином. Неналежне оформлення адвокатського запиту є підставою для відмови у наданні інформації та/або документів на такий запит.
Як повинні бути оформлені додатки до адвокатського запиту? Якщо з копією свідоцтва все зрозуміло, то з ордером все дещо складніше. На практиці адвокати досить часто неправильно оформлюють ордер або додають до адвокатського запиту лише його титульну сторону. Положенням про ордер на надання правової допомоги, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 р. №36, визначено, що про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об’єднання (бюро) зобов’язані вказати на звороті ордера (п. 14 Положення).
У своєму рішенні №162 від 04.08.2017 р. Рада адвокатів України роз’яснила, що ордер складає у сукупності титульну та зворотну сторони, тому надаючи до адвокатського запиту посвідчену копію ордера, необхідно робити копію цілісного документа, за формою, встановленою Радою адвокатів України. Таким чином, адвокатський запит, до якого додано копію лише титульної сторінки ордеру, вважається таким, що оформлений неналежним чином, а тому підприємство не зобов’язано надавати на такий запит інформацію та документи.
Зміст адвокатського запиту
Закон про адвокатуру надає адвокату право отримувати на адвокатський запит фактично будь-яку інформацію та документи, необхідні адвокату для надання правової допомоги клієнту. Однак Закон встановлює два винятки з цього правила. По-перше, адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій та роз’яснень положень законодавства. По-друге, не підлягає наданню на адвокатський запит інформація з обмеженим доступом та копії документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру»).
Інформація з обмеженим доступом – це конфіденційна, таємна та службова інформація (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію»). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»). Інформація про фізичну особу включає відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за допомогою яких така фізична особа може бути ідентифікована (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію»).
У своєму рішенні від 20.01.2012 р. у справі №1-9/2012 Конституційний Суд України роз’яснив, що до конфіденційної інформації про фізичну особу слід відносити інформацію про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові й немайнові відносини цієї особи з іншими особами (зокрема, з членами сім’ї), а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Окрім того, конфіденційна інформація може стосуватися юридичної особи. Яка конкретно інформація про юридичну особу є конфіденційною, зазвичай визначається в положенні про конфіденційну інформацію відповідного підприємства, установи, організації.
Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Службовою вважається інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень (доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напрямку діяльності установи, процесом прийняття рішень тощо), а також інформація, зібрана у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Як правило, приватні юридичні особи мають у своєму розпорядженні лише конфіденційну та таємну інформацію (інформацію, що містить банківську та (або) професійну таємницю).
Отже, якщо адвокатський запит містить вимогу про надання інформації з обмеженим доступом (конфіденційної чи таємної інформації), підприємство не зобов’язано надавати запитувану інформацію чи копії документів, які містять таку інформацію. До того ж поширення конфіденційної чи таємної інформації з порушенням встановленого законом порядку також може бути підставою для притягнення посадових осіб підприємства до відповідальності.
Яка відповідальність передбачена законом за ненадання відповіді на адвокатський запит?
Відповідальність за ненадання (неповне, несвоєчасне надання) інформації чи копій документів на адвокатський запит передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення. Зокрема, ч. 5 ст. 2123 Кодексу передбачає, що за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит на посадову особу порушника може бути накладено штраф у розмірі від 425 грн до 850 грн.
Протокол у такій справі про адміністративне правопорушення можуть складати голови ради адвокатів областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член Ради адвокатів, а розгляд справи здійснюється суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Дані Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про те, що відповідальні посадові особи підприємств та державних органів у разі ненадання (несвоєчасного надання) відповіді на адвокатські запити визнаються винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 2123 КУпАП. На них накладаються штрафи у відповідному розмірі. Зокрема, за 2017 р. суди розглянули близько 300 подібних справ.
Окрім того, Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги (ч. 1 ст. 397 Кодексу). На нашу думку, ненадання інформації чи документів на адвокатський запит або необґрунтована відмова у наданні інформації чи документів на адвокатський запит не містять ознак об’єктивної сторони складу злочину «Втручання в діяльність захисника чи представника особи». Відсутність підстав для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за вказані дії обумовлена тим, що за такі дії передбачена адміністративна відповідальність.
Водночас є приклади, коли наполегливі адвокати намагаються притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які не надали або відмовилися надавати інформацію та документи на адвокатський запит. Єдиний державний реєстр судових рішень навіть містить декілька прикладів задоволення слідчими суддями скарг на бездіяльність органів досудового розслідування щодо невнесення відомостей до ЄРДР про ненадання відповіді на адвокатські запити, в чому слідчі судді вбачають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 397 КК України (ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.03.2013 р. у справі №520/4029/13-к; ухвала слідчого судді Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 26.05.2014 р. у справі №384/351/14-к; ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.10.2015 р. у справі №607/16146/15-к).
Варто зазначити, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні вироки у кримінальних справах про притягнення до кримінальної відповідальності за вказаною статтею чи будь-якою іншою статтею Кримінального кодексу за ненадання (несвоєчасне або неповне надання) відповіді на адвокатський запит. Вказане додатково підтверджує, що ненадання відповіді на адвокатський запит несе ризик лише адміністративної відповідальності (штрафу).
