Адвокату на замітку: виконавче провадження в кримінальному процесі

Комплексний аналіз положень Кримінального процесуального та Цивільного кодексів дає можливість дійти до висновку про те, що стягнення такої шкоди в межах кримінального провадження здійснюється в порядку Закону України «Про виконавче провадження», оскільки дія цього закону поширюється на всі публічно-правові відносини, що виникають у сфері примусового виконання рішень судів, у тому числі щодо примусового виконання рішень про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої вчиненням злочинів.

Також про це йдеться у ч. 3 ст. 535 КПК України, яка визначає, що у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розумінні ст. 127 КПК України може здійснюватися:

• зі сторони підозрюваного, обвинуваченого, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною або юридичною особою на будь-якій стадії кримінального провадження;
• за результатами розгляду цивільного позову в межах кримінального провадження на підставі відповідного судового рішення;
• коштами з Державного бюджету у випадках, визначених законом.

Тут мова йде про примусове виконання судового рішення щодо відшкодування завданої шкоди, ухваленого в кримінальному провадженні на підставі пред’явленого стороною кримінального провадження (потерпілим) цивільного позову.

Варто зазначити, що такий позов може бути поданий як у межах кримінального провадження, так і окремо (в порядку позовного провадження з підстав вчинення кримінально-караного діяння).

Проте як у першому, так і в другому випадку ефективність виконання рішення суду за наслідками розгляду цивільного позову про відшкодування майнової або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, великою мірою залежить від того, наскільки своєчасно і повно вжито заходи для забезпечення виконання такого рішення.

Труднощі виконання рішення, як правило, виникають через те, що органи досудового розслідування несвоєчасно або взагалі не вживають заходів щодо накладення арешту на майно підозрюваних/обвинувачених, що дає можливість приховати (вивести) таке майно, на яке в майбутньому може бути звернено стягнення.

У цьому випадку потерпіла сторона – це саме та сторона, щодо якої час грає не на її користь, оскільки в будь-який момент особа, яка завдала шкоду, може реалізувати своє майно, в тому числі фіктивно, чим буде зведено до мінімуму можливість подальшого виконання рішення про стягнення моральної та майнової шкоди.

Для максимально ефективного результату стороні потерпілого з метою захисту своїх майнових інтересів необхідно чітко вибудувати стратегією захисту та структурувати свою роботу не лише у напрямку притягнення до кримінальної відповідальності винуватця, а й створення умов для забезпечення відшкодування останнім завданої майнової та моральної шкоди. Серед активних дій, які потерпілому варто вчинити, можна відзначити наступні:

• розшук активів підозрюваного/обвинуваченого;
• ініціювання накладення на них арешту;
• ініціювання примусового стягнення суми, визначеної в судовому рішенні.

Своєчасна організація розшуку майна підозрюваного/обвинуваченого та ідентифікація такого майна є необхідною передумовою для подальшого накладення арешту на таке майно та звернення на нього стягнення. Не дивлячись на те, що положення ч. 3 ст. 171 КПК України не встановлює обов’язкової вимоги до клопотання про накладення арешту щодо вказівки на майно, належне підозрюваному/обвинуваченому, на яке потрібно накладати арешт, на практиці суди, вирішуючи питання про накладення арешту, відмовляють у задоволенні клопотань за відсутності інформації, що підтверджує наявність такого майна у розпорядженні або на праві власності підозрюваного/обвинуваченого.

Розшукавши майно (активи), належне підозрюваному/обвинуваченому, необхідно якнайшвидше переходити до наступної стадії – звернення з цивільним позовом та ініціювання заходів забезпечення цивільного позову, заблокувавши підозрюваному, /обвинуваченому можливість розпорядження цим майном.

Окрім того, слід звернути увагу, що заявити цивільний позов у межах кримінального провадження потерпілий може як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Проте, як показує практика, найкраще це зробити одразу, тобто після набуття процесуального статусу потерпілого в кримінальному провадженні. Заявивши цивільний позов, який приєднується до матеріалів кримінального провадження, потерпіла сторона поряд із процесуальним статусом потерпілого автоматично набуває статусу цивільного позивача та користується додатковим процесуальними правами.

Встановивши достовірну інформацію про належність підозрюваному/обвинуваченому або особі, яка за законом несе юридичну відповідальність за шкоду, завдану діяннями останнього, та пред’явивши цивільний позов, цивільний позивач має право клопотати перед судом (слідчим суддею) про вжиття заходів забезпечення пред’явленого ним позову.

До заходів забезпечення цивільного позову в кримінальному провадженні належать наступні:

• тимчасове вилучення майна підозрюваного під час вчинення окремих слідчих (розшукових) дій (ст. 167-169);
• арешт майна підозрюваного/обвинуваченого або осіб, які в межах закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями (ст. 170-175);
• передача майна, на яке накладено арешт, на зберігання.

В результаті, у разі постановлення обвинувального вироку суду та задоволення цивільного позову потерпіла сторона звертається до державного виконавця з виконавчим листом про примусове виконання судового рішення. Надалі процедура примусового стягнення здійснюється у звичайному порядку і нічим не відрізняється від виконання рішень судів у спорах в порядку цивільного судочинства.

Отже, дії адвоката щодо захисту прав та інтересів потерпілого в кримінальному провадженні спрямовані, насамперед, на формування підґрунтя до подальшого виконання рішення суду в частині стягнення грошових сум задля відшкодування моральної та майнової шкоди. Таким чином, своєчасна та послідовна робота адвоката на етапі досудового розслідування є запорукою успіху на стадії виконання судового рішення.