Популярність кримінальної практики щороку динамічно зростає через збільшення клієнтських запитів, пов’язаних з низькою активністю економіки та посиленням політичного і кримінально-правового тиску.
Однією з головних тенденцій останніх років є зміщення акценту з якісного розслідування на кількість ініційованих проваджень та публічних процесів, за яких відбуваються гучні затримання з оголошенням беззаперечних звинувачень у ЗМІ. Однак під час слідства ці справи, як правило, розвалюються через відсутність доказів і часто навіть не доходять до суду. Зазвичай метою таких розслідувань є незаконний тиск на бізнес чи політичних опонентів.
Незважаючи на часту відсутність у правоохоронців доказів вчинення злочину, ті, кого стосуються такі розслідування, відчувають на собі увесь арсенал засобів тиску. Незмінним інструментом залишається показове проведення обшуків. Згідно з даними аналізу відкритого реєстру судових рішень, за 10 місяців було спрямовано та розглянуто близько 120 тис. клопотань про проведення обшуку і тимчасового доступу. За цей час зафіксовано майже 24 тис. скарг на дії слідчого. Отже, наразі ситуація між бізнесом і державою максимально конфліктна.
При цьому посилилося лобіювання захисту бізнесу в парламенті, а також кількість так званих «діалогів з бізнесом» (зустрічей представників влади та бізнесу). В результаті, було прийнято низку законів, які покликані захистити бізнес від прямого втручання дій правоохоронних органів в їхню поточну роботу. Це так звані закони «Маски-шоу СТОП №1» та «Маски-шоу СТОП №2». В цих законах передбачені вимоги ведення відеозапису під час ухвалення рішення про проведення обшуку та у процесі його проведення; обов’язок слідчого допускати адвоката особи, яку обшукують, до проведення обшуку; обмеження можливості вилучати оригінали документів, пов’язаних з діяльністю бізнесу; зміни порядку розгляду скарг на слідство та посилення відповідальності слідчого за заподіяння шкоди прийнятими незаконними рішеннями; запобігання спробам безпідставного продовження термінів попереднього розслідування; ініціювання в судовому порядку закриття кримінальної справи, якщо протягом 6-ти місяців підозра не була вручена, або якщо аналогічну справу вже розслідує інший орган.
Зараз дещо простежується позитивна тенденція збільшення законодавчого інструментарію для захисту бізнесу, що надається адвокатам, а також спроби дотримання нових норм з боку правоохоронців. Водночас цікавим моментом цього реформування кримінального законодавства є те, що більшість змін, спрямованих на захист від незаконного переслідування, стосуватимуться лише тих справ, які були порушені після 15.03.2017 р.
Не менш поширеним ризиком можна назвати процес поділу власності, який проходить з використанням старих рейдерських схем та за участю правоохоронців. Почастішали випадки фабрикування кримінальних проваджень під виглядом боротьби з отриманням незаконної винагороди (хабарництвом). Трапляються факти звинувачення «потрібних» осіб в отриманні/даванні хабара лише на підставі показань 2-3 незнайомих раніше осіб, які нібито передавали/брали «хабар». Потім в результаті ретельної перевірки такі особи виявляються «агентами», постійною роботою яких є написання відповідних заяв та інсценування передачі хабара. Все це стає можливим завдяки відсутності належного контролю за діями правоохоронних органів, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом.
Однією з цікавих тенденцій, що має вплив на кримінальну практику, є негласна конкуренція між Службою безпеки, Генеральною прокуратурою та Національним антикорупнійним бюро України (НАБУ). Для бізнесу це може мати наслідком відкриття різними правоохоронними органами кількох кримінальних проваджень за обставинами однієї й тієї ж події, що обумовлено «креативністю» цих органів у кваліфікації протиправних діянь.
В кінці 2018 р. мають бути повністю припинені повноваження прокуратури як органу розслідування, при цьому зберігаються її функції процесуального супроводу слідчих та підтримки обвинувачення в суді. Замість прокуратури буде діяти вже створений новий орган розслідування – Державне бюро розслідувань, який займатиметься більшістю справ, пов’язаних з діями державних чиновників та представників бізнесу. При цьому ГПУ продовжить розслідувати раніше ініційовані нею провадження і поки їх передача в ДБР не планується.
Широко обговорюються обговорюються законодавчі ініціативи щодо створення Служби фінансових розслідувань замість податкової міліції. В компетенції цього органу будуть повноваження з розслідування всіх злочинів, які стосуються бізнес-сфери, в тому числі пов’язаних з оподаткуванням. Не виключено, що конфліктні ситуації повторюватимуться після початку роботи нових правоохоронних органів, компетенції яких будуть перетинатися.
Іншою особливістю є збільшення кількості кейсів, пов’язаних з обов’язковим декларуванням доходів державних чиновників, за реальними або уявними порушеннями в цій сфері (наприклад, через неправильне декларування та приховування особистих доходів або членів сім’ї). До речі, масовість відкриття кримінальних справ проти представників влади призвело до того, що вони стали залежними від правоохоронної системи та, можливо, саме тому підтримують їхні ініціативи на законодавчому рівні.
Також за останній рік значно посилився тиск на суддів з метою прийняття «потрібних» рішень. Суди фактично повністю втратили незалежність через ініціювання проти суддів кримінальних проваджень до або після винесення рішень, їх переатестацію, в якій вирішальними чинниками є не принциповість та професіоналізм суддів, а так зване суб’єктивне поняття «сумлінності», а також процес ліквідації/реорганізації районних судів, пов’язаний зі звільненням суддів з посади з подальшим перепризначенням у нові реформовані суди.
У зв’язку із зазначеними тенденціями, суттєво посилюється роль адвокатури як професійного інституту захисту прав від незаконного кримінального переслідування. Тому державна система намагається впровадити негативні прийоми, спрямовані на ослаблення адвокатури. Поширюються випадки порушення кримінальних справ проти адвокатів з активною позицією. Частішають спроби послабити адвокатуру на законодавчому рівні шляхом внесення у профільний закон змін, що дозволяють усувати небажаних адвокатів з процесів.
Також все частіше держава намагається використовувати адвокатів з інституту безоплатної допомоги для вирішення своїх відомчих питань. До того ж іноді їй це успішно вдається. Використовуючи незаконні маніпуляції, замість адвоката за договором у справу вводиться безкоштовний адвокат, який здійснює дії всупереч інтересам клієнта, що спрощує правоохоронному органу вирішення процесуальних питань щодо переслідування певної особи.
Розуміючи, що останній рік ця проблематика дуже активно обговорюється, проте немає відповідної реакції з боку правоохоронних та державних органів, ми з партнерами активно поширюємо інформацію про порушення професійних прав адвокатів серед міжнародної правозахисної та адвокатської спільноти. Ми продовжуємо боротися за власні права на національному рівні.
В наступному році ми прогнозуємо збільшення попиту на кримінальну практику. Насамперед, це буде пов’язано з тим, що у 2019 р. в Україні відбудуться президентські та парламентські вибори. Практика попередніх років показує, що в цій ситуації правоохоронна система може бути використана як інструмент боротьби в усуненні політичних опонентів і тиску на бізнес з метою отримання додаткового фінансування для передвиборчої компанії. Такі кримінальні справи стали набагато складнішими, з великою кількістю фігурантів, інкримінованих епізодів, розслідуванням одночасно в кількох регіонах. Тому буде затребуваним системний комплексний захист інтересів бізнесу та прав громадян, який здійснюватиме команда вузькоспеціалізованих адвокатів у кримінальних справах.
У зв’язку з можливим використання правоохоронних органів як інструменту політичної боротьби, захист порушених прав громадян, учасників кримінального процесу за допомогою українських правозахисних інститутів, гарантованих державою, стає все менше ефективним. Проте такі системні порушення ініціюють моніторинг цих процесів міжнародними правозахисними організаціями, відповідними інститутами ЄС та інших країн. Використання результатів таких моніторингів все частіше знаходитиме своє застосування у правозахисній практиці. До того ж ще більше посилиться міжнародна кримінальна практика: адвокати будуть інтенсивніше працювати з Інтерполом, посилатимуть запити до правоохоронних органів інших країн, залучатимуть більше міжнародних правозахисних організацій та колег з інших юрисдикцій.
Share the post "Кримінальна практика: що маємо та чого чекаємо?"
