Механізм недопущення зловживання процесуальними правами

20 червня Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№ 6232).

Прийняття цього законопроекту стане черговим кроком в судовій реформі і, окрім суттєвих змін, дозволить повноцінно функціонувати Верховному Суду. Законопроектом пропонується викласти в новій редакції Господарський, Цивільний процесуальні кодекси, Кодекс адміністративного судочинства України, внести зміни до Кримінального процесуального кодексу та понад 25 інших законодавчих актів. Зокрема, запропоновано внести низку змін, направлених на забезпечення змагальності, диспозитивності та пропорційністі.

«Переважна більшість процесуальних повноважень суду переглянута виходячи з принципу виконання судом у цивільному та господарському процесах виключно ролі арбітра і ніколи – слідчого. Докази, включаючи висновки експертів, подаються сторонами; суд витребовує докази і призначає експертизу лише у визначених законом випадках», – йдеться у пояснювальній записці до законопроекту.

Передбачені і нові механізми запобігання зловживанню процесуальними правами. Встановлюються такі механізми, як повернення відповідної заяви без розгляду, процесуальні обмеження, застосування заходів процесуального примусу, дисциплінарна відповідальність адвоката, прокурора тощо. Так, наприклад, статтею статті 201 Господарського процесуального кодексу України закріплені умови підтримання порядку у судовому засіданні. Зокрема, у абзаці 2 частини 4 встановлюється, що «питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання». Аналогічні положення закріплені в частині 4 статті 217 Цивільного процесуального кодексу України та частині 4 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, передбачаються різноманітні заходи процесуального примусу. Так, до них відносяться: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф. В той же час передбачається, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов’язків. Виключно нове положення якраз встановлює можливість застосування штрафів до учасників процесу. Так, на приклад у Господарському процесуальному кодексі, закріплено, що «суд може постановити ухвалу про стягнення в доход Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від двох до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 189 цього Кодексу».

З кожним же випадком невиконання процесуальних обов’язків сума штрафу лише збільшується.

Водночас передбачено, що ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції, але оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Зазначимо, що саме такий вид примусових заходів викликає в учасників судового процесу, зокрема у адвокатів, багато запитань, оскільки є побоювання, що деякі судді будуть зловживати наданими їм можливостями та це може стати механізмом тиску на учасників процесу. Проте судді впевнені, що зловживання процесуальними правами було і буде завжди, різниця залишиться лише в процедурних моментах, але саме запропоновані механізми дозволять все ж таки покращити процедуру ведення процесу, що суттєво скоротить терміни прийняття відповідних рішень. Втім, наскільки дієвими будуть такі механізми, покаже лише час.

УКРАЇНА