За останні декілька років практика переслідування адвокатів за їх професійну діяльність, яка раніше була радше винятком, ніж правилом, поширилася по всій країні. При цьому мова йде не про усні погрози або хуліганські прояви в побуті, але про реальні загрози життю та здоров’ю адвокатів при виконанні ними своєї роботи. При цьому обурює не стільки і не тільки сам факт нападу на адвокатів, але абсолютна бездіяльність в таких випадках державної машини. Таке відчуття, що вона або мовчки спостерігає за всім цим з інтересом активного вболівальника, або завзято приступає до дії, яке називається «ганяти вітер» – тобто робить багато рухів, які по факту не мають жодного сенсу.
Вже наскільки гучним і резонансним було вбивство адвоката Юрія Грабовського, але до сих пір немає, незважаючи на триваючий суд у цій справі, впевненості, що на лаві підсудних саме реальні вбивці, так само як і не зрозуміло, хто ж замовник вбивства. А раз так, то окремі елементи суспільства цілком закономірно вирішили, що адвокатів можна бити і калічити, і нікому за це нічого не буде.
У підсумку на сьогоднішній день відносно адвокатів України скоєно 1200 злочинів. Тільки 14 з них були направлені до суду, але жодного вироку не винесено. А це і вбивства, і тяжкі тілесні ушкодження, і знищення майна, і загрози. І за прикладами далеко ходити не треба: побиття в Одесі адвоката Володимира Пояркова, напад в Дніпрі на адвоката Андрія Вербу, в Кривому Розі постраждала адвокат Оксана Рогозіна, в Борисполі здійснювали замах на життя адвоката Олександра Вишневого.
І ось останній дикий випадок – 20 травня в Білій Церкві днем, абсолютно не криючись, досить численна група осіб влаштувала побиття ногами адвоката Олексія Несвітайла. Але що характерно – в Мережі навіть є відео, на якому відображено момент нападу на адвоката, але поліція досі не змогла встановити осіб, причетних до скоєння злочину.
Як розповів голова Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області Віталій Наум, по «гарячих слідах» затримати нападників не вдалося тільки через те, що поліція не приїхала на виклики.
“Відомо, що адвокат надавав правову допомогу. На об’єкті, куди він приїхав, перебувала група молодих людей (7-8 чоловік), між ними відбулася розмова, в результаті якого на правозахисника накинулися і почали бити. Били ногами по голові, коли він вже лежав на землі, у нього розірвана щока, вибиті зуби, зламана щелепа, струс мозку. Наскільки я розумію, били кастетами. За вказаними обставинами представником комітету із захисту прав адвокатів було подано заяву в поліцію, також заяву написана дружина потерпілого. Правоохоронці вже прийняли рішення щодо внесення відомостей до ЄРДР і почали досудове розслідування. Але це формальний бік справи. А фактичний полягає в тому, що в момент нападу колеги Несвітайла неодноразово дзвонили на гарячу лінію 102, але протягом години поліція так і не виїхала на місце події. Ми сподіваємося, що правоохоронці перестануть бути пасивними, оскільки це призводить до невтішних висновків “, – резюмує В.Наум.
У свою чергу представник поліції Київської області Микола Жукович лише розповів про те, що в ЄРДР внесено заяву про вчинення злочину за трьома статтями Кримінального кодексу: 398 (“Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи”), 399 (“Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи”), 400 (“Посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги”).
Але ж насправді у поліції є досить й інших даних, крім відео, які могли б зробити їх дії значно ефективнішими. По-перше, в ЗМІ говориться про те, що схожа група активістів вже хуліганила (або зловмисно здійснювала злочин) при схожих обставинах в цьому ж місті, а значить це не зальотні хулігани, а місцеві жителі, яких в Білій Церкві не так вже й багато . По-друге, напад відбувався в будній час, а значить свідків події більш, ніж достатньо. По-третє, напад стався виключно біля об’єкта, який був переданий в управління адвокату і саме в зв’язку з його діяльністю як адвоката, а значить цілком конкретні як мотив нападу, так і ймовірне коло замовників. І після цього поліція не може навіть приблизно встановити осіб, які напали на адвоката? У це дуже слабо віриться. Тому що це або означає вкрай низьку, просто кричущу ступінь непрофесіоналізму поліцейських, або тут є інші моменти, про які, наприклад, окремо заявив глава Ради адвокатів Київської області Петро Бойко, який взяв цей випадок на свій особистий контроль.
Голова РАКО надзвичайно сильно обурюється саме з приводу відсутності адекватної та миттєвої реакції правоохоронців на такі свавільні дії проти адвокатів. Ось що Петро Бойко написав в коментарі під відео, на якому заснято момент побиття адвоката: “Біда нашої України, що правоохоронна система не працює. За відсутності миттєвої реакції на правопорушення, через байдужість і непрофесіоналізм на вулиці знову, як в лихі 90-ті, заправляють молодчики! Нинішні часи – це рай для злочинців, вони почуваються добре і в безпеці. І це не результат хорошої роботи адвокатів, а просто наслідки бездіяльності міліції та прокуратури. Більше того, вони вже частіше і частіше працюють одною командою. Якщо вже б‘ють адвокатів і жодної належної реакції, а саме: не встановлені та не затримані причетні до цього особи, то хіба це не доказ спайки бандитів і міліціонерів?”
В Україні останнім часом часто говорять про необхідність побудови правової держави, про європейські цінності, але при цьому сама держава якось не поспішає реалізовувати всі ці принципи стосовно адвокатів. Але ж при цьому є чітка позиція Європейського Суду з прав людини про те, що «переслідування і залякування адвокатів зачіпають саме серце конвенційної системи (мова йде про Конвенцію про права людини – примітка) і в зв’язку з цим вимагають адекватного реагування з боку як адвокатської спільноти, так і держави». Ось і виходить, що адвокати реагують і не мовчать, а ось адекватної реакції з боку держави як не було, так і немає. І таке мовчання не просто калічить адвокатів, воно чітко робить саму державу колективним посібником у вчиненні злочинів проти адвокатів.
І, безумовно, мають рацію ті адвокати, які говорять, що оскільки держава ніяк не захищає адвокатів, то значить захист захисників – як то кажуть, справа рук самих потопаючих. І тому цілком ймовірно, що вдасться і створити «бойові дружини адвокатів» (а ряд громадських організацій з охоронними функціями вже в процесі реалізації), і прийняти законопроект про дозвіл носіння зброї для адвокатів, але глобально ситуацію це не змінить. Злегка поліпшить, але й тільки. Адже всі ці напади – це результат активної громадянської позиції адвокатів або їх прагнення добре робити свою роботу. А значить, хтось просто не вміє робити свою роботу так само добре, як адвокати, і шукає шляхи простіше, та дошкульніше. Але при цьому в деяких кабінетах забувають про те, що проблеми адвокатів – це загроза для всього суспільства і дуже важливо бачити за разовими фактами порушення і випадками переслідування конкретних адвокатів порушення самих принципів незалежності адвокатури, а в абсолютному контексті – порушення принципів правосуддя та основних положень Конституції.
Алегорично це нагадує відому «теорію розбитих вікон». По суті ця кримінологічна теорія розглядає дрібні правопорушення не тільки як індикатор криміногенної обстановки, а й як активний чинник, що впливає на рівень злочинності в цілому. Сформульована вона була ще у 1982 р американськими соціологами Джеймсом Вілсоном і Джорджем Келлінгом, а така дивна назва походить від типового прикладу дії теорії: «Якщо в будівлі розбите одне скло, і ніхто його не замінює, то через деякий час в цій будівлі не залишиться жодного цілого вікна». Теорія неодноразово піддавалася критиці, але при цьому знаходила дієві і яскраві практичні застосування. Зокрема, теорія знайшла широке застосування спочатку в Нью-Йорку, а потім – у багатьох інших містах США, Європи, Південної Африки, Індонезії та інших країнах. Рудольф Джуліані, обраний мером Нью-Йорку в 1994 році, і новий комісар нью-йоркської поліції Вільям Браттон оголосили боротьбу з такими дрібними порушеннями, як графіті і безквитковий проїзд в метро, жебрацтво, бійки із застосуванням гумових кийків та іншими подібними правопорушеннями. Те, на що раніше не звертали особливої уваги, стало неприйнятним. Незважаючи на критику і насмішки, Джуліані послідовно боровся з «розбитими вікнами», що призвело до зменшення кількості злочинів в місті. Жителі отримали більш чисте і безпечне місто, а також впевненість у здатності поліції впоратися не тільки з дрібними правопорушеннями, але і з важкими злочинами. До кінця 1990-х років кількість злочинів проти особи в Нью-Йорку знизилася на 56%.
Цілком ймовірно, що для української поліції – серед її величезної статистики нападів і вбивств – напади на адвокатів і є тими самими «одними розбитими вікнами». Але ігнорування цих випадків лише бумерангом, причому в сто разів збільшеним, відбивається на всій правоохоронній системі.
І це не приватна думка адвокатів Київської області або журналістів, це чітке правило, яке вже давно і непорушно діє в Європі.
Зокрема, автор цієї статті на початку березня спілкувався з Ройсін Піллей, директором Програми для Європейського регіону Міжнародної Комісії юристів, яка прибула разом з колегами з МКЮ до Києва якраз для вивчення ситуації з нападами на адвокатів в Україні. І Ройсін тоді сказала наступне: «Я вважаю, що дуже важливо захищати адвокатів та інших правозахисників від погроз і переслідувань, щоб вони могли ефективно працювати і захищати права людини. Зокрема, адвокати відіграють вирішальну роль у захисті права на свободу і на свободу від жорстокого поводження людей в місцях позбавлення волі, і в захисті права на справедливий судовий розгляд. Якщо юристи, які прагнуть захистити ці права, самі знаходяться під загрозою нападу або стикаються з переслідуванням, то система правосуддя не буде ефективною в справі захисту прав людини. Ця проблема завжди на порядку денному в нашій організації. Переслідування адвокатів – це питання, яке ми прагнемо вирішити в багатьох частинах світу, в тому числі в країнах СНД. На міжнародному рівні, держави мають зобов’язання відповідно до міжнародного права в галузі прав людини для захисту права на доступ до адвоката, захищати адвокатів і забезпечити рівність сторін в цивільному і кримінальному судочинстві. Крім того, Основні принципи ООН, що стосуються ролі юристів, захищають незалежність і права адвокатів. Але ці гарантії погано реалізуються на практиці, в тому числі і в Україні. Я думаю, що зараз дуже важливо доносити інформацію і переконатися, що уряд, судові органи та асоціації адвокатів обізнані про ці закони, стандарти і обов’язки, згідно з якими вони повинні захищати незалежність адвокатів».
Що ж, залишається сподіватися, що голос Європи все ж буде почутий.
Іван Правдін
