10 лютого 2017 року у Києві відбувся семінар “Репутація адвоката в сучасному українському суспільстві”, який організувала та провела Рада адвокатів Київської області.
Серед спікерів семінару були: Ілля Костін, адвокат, член Ради адвокатів Київської області адвокат, голова Комітету захисту професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності;Роман Титикало, адвокат, керівник АБ “Титикало та партнери”, депутат Київської обласної ради, голова постійної комісії з питань регламенту, депутатської етики та протидії корупції; та Ігор Головань, адвокат, керуючий партнер АО “Головань і партнери”.
Головним медіатором заходу була відомий українській адвокат, член Ради адвокатів Київської області Регіна Гусейнова.
Ігор Головань на початку заходу зачепив дуже важливу тему: чи можна надавати статус адвоката юрисконсультам із наданням останнім усіх адвокатських прав та гарантій щодо їхньої діяльності? З цього приводу зараз тривають великі дискусії. За словами Голованя, у європейських інституціях створений механізм чіткого громадського та корпоративного контролю за видачою адвокатських ліцензій. Україна ще не дійшла до цього. Але про це трохи нижче. Щодо теми семінару, пан Головань, який має великий досвід викладання у навчальних закладах, задав таке питання (яке, до речі, за його словами, задають йому студенти): «У чому зміст адвокатської діяльності: невже у тому, аби докласти усіх зусиль, щоб звільнити від покарання винного?»
“Я сформулював для себе відповідь на це питання наступним чином, – каже Головань, – адвокат моє зробити так, аби норми законодавства були максимально реалізовані на користь клієнту. Щоб стояти на цій позиції, адвокатура повинна мати максимальний рівень незалежності. І для цього вона має створювати певні фільтри, скрізь які до адвокатської діяльності не можуть бути допущені непідготовлені люди. Принаймні, в усьому цивілізованому світі, щоб отримати адвокатську ліцензію, треба пройти досить жорстку процедуру. У тому числі (а, можливо, й насамперед) – щодо спроможності дотримання кандидатом в адвокати саме етичних (й корпоративних норм)”.
Пан Головань, до речі, навів приклад з історії Франції, коли свого часу адвокати у суді виступали виключно в… капелюхах. Знімали вони їх лише тоді, коли цитували закон.
Україні поки до цього, нажаль, далеко.
Ілля Костін із цього приводу зазначив, що й сьогодні до адвокатської професії іноді приходять люди практично без дотримання жодних законодавчих вимог. І це справді є проблемою «Ми, нажаль, не вимагаємо від здобувачів адвокатської ліцензії морально-етичних чеснот, які повинні бути у адвоката, ми не вимагаємо від цих людей поваги до адвокатського цеху, фактично ми формально видаємо свідоцтво». Ілля навів приклади колишніх слідчих, який «клієнтів так трощив, що…, а тепер він вже адвокат». За словами Іллі, в Комітеті захисту прав адвокатів Ради адвокатів Київської області минулого року вирішили проводити прості співбесіди із здобувачами адвокатської ліцензії (цей захід, до речі, викликав велике обурення у певних колах). «Як з’ясувалось, до адвокатури зараз йдуть працівники правоохоронних органів, державних органів… Діючі судді, щоправда, до нас ще не приходили, але свідоцтва адвокатів у багатьох з них вже є…». Стажування, які начебто мають проводитись, перетворились у просту формальність. Цинізм доходить до краю!», – констатує Костін… Й на цьому тлі особливо незрозуміло виглядає позиція центральних органів адвокатського самоврядування, де вказують на “незаконність” таких співбесід з кандидатами в адвокати.
Серед основних тем, які розглядалися на семінарі, була «Репутація як основний нематеріальний актив адвоката».
Зрештою усі розуміють, що цей «нематеріальний актив» має дуже матеріальне значення. І не тільки для адвокатів. Адже, не відкриємо великої таємниці, якщо скажемо, що репутацію взагалі будь-яка людина набуває роками, а втратити її може за мить. З чого ж складається репутація адвоката? В першу чергу, це співвідношення того, про що заявляє правовий захисник (не плутати із правозахисником – на цьому акцентувалась увага на семінарі) і очікує клієнт, й того, що виходить по завершенні судового процесу. Одна з головних репутаційних помилок адвоката – це обіцяння клієнту неодмінно виграти процес, отримати відшкодування усіх позовів (навіть самих приголомшливих) та решти усіляких «золотих гір». Набагато краще буде пояснити клієнтові всі (в тому числі, сумнівні) сторони спірного питання, продемонструвати можливу альтернативу розвитку подій в судовому процесі та наступні дії самого адвоката по кожній з них – ось один із критеріїв оцінки його репутації.
“Тут велику роль відіграє укладення договору з клієнтом, в якому від «а» до «я» мають бути виписані усі права та обов’язки сторін, граничні показники, за які адвокат та клієнт не можуть переступати у своїх стосунках. І саме цим адвокат може себе захистити, коли клієнту, наприклад, не сподобається, що той не витирав йому лоба після кожного слухання. Жарт, звичайно. Але були випадки, коли клієнт, наприклад, закидав своєму адвокатові, що той нібито непогано захищав його, але взагалі не захищав його сім’ю. В такий ситуації треба чітко пояснювати, що в договорі чорним по білому прописаний захист клієнта, й виключно окремого епізоду (епізодів) його життя, за правовий захист якого (яких) й взявся адвокат. Але ж він не брався захищати усе життя клієнта, у тому числі його родинні стосунки”, – пояснила Регіна Гусейнова.
Важливим фактором створення репутації адвоката є висвітлення його діяльності у публічній площині.
Роман Титикало, який зараз, окрім іншого, займається саме такими резонансними справами, навів приклад своєї нещодавньої бесіди з відомим російським адвокатом Іллею Новіковим, який також став відомим широкому загалу завдяки «справі Савченко». За словами Романа, він задав Новікову просте питання: «Як ваша участь у публічних справах впливає на вашу адвокатську діяльність у Росії?». Новіков уникнув прямої відповіді, але відповів в тому дусі, що в Росії до нього стали уважніше придивлятися. Й не тільки клієнти. А в російський судовий практиці зараз багато що вирішується за допомогою зав’язків, хабарів тощо. Тому функція адвоката в Росії поступово нівелюється.
А щодо України, то багато хто вважає, що не всі справи йдуть адвокату на користь. Титикало навів приклад адвоката Віталія Сердюка, який захищає Віктора Януковича. Багато хто задається питанням: «Наскільки це морально?». Роман також, як і Новіков, не став висловлювати свою думку з цього приводу, але зауважив, що будь-який адвокат має прискіпливо обирати клієнтів, враховуючі усі ризики, у тому числі й іміджеві. Особливо, в тих випадках, що знаходяться у публічній площині. Адже, публічна справа може конвертуватися як у прихід нових клієнтів, так і навпаки. Погодьтесь, з урахуванням того, що в Україні дуже багато процесів зараз знаходяться в публічній площині й до того ж окрім, наприклад, звичайного кримінального, мають й політичній відтінок, ця порада дуже слушна.
Але публічність буває різна. І до неї треба ставитися обережно. На цьому у своєму виступі наполягала Регіна Гусейнова, навивши декілька яскравих прикладів із життя українських адвокатів у соціальних мережах. Наприклад, один із відомих українських адвокатів виклав у Facebook своє фото з Наталею Королевською із підписом на кшталт: «Зайшов до красивої жінки обговорити соціально-політичну ситуацію в регіоні», другий виставив фото колег із дотепним (як йому здається) гомофобним підписом, третій взагалі виклав своє фото із… ванної кімнати, у четвертої – на сторінці виключно її уподобання у… ворожінні. Все це працює на репутацію. Як – інше питання. Але більшість клієнтів – не гомосексуалістів, не прихильники «красивих жінок», та не любителі гадати на картах Таро – до жодного з цих Facebook-героїв не пішли би. Але це так, до слова.
Пані Гусейнова, окрім іншого, акцентувала увагу на тому, що адвокат не має переходити за рамки своєї професійної діяльності. «Не треба вступати у занадто близькі стосунки з клієнтом. Особливо, якщо клієнт – відома особа. Не варто говорити на телекамери щось на кшталт «Суддям і прокурорам – ганьба, а мій підзахисний – білий й пухнастий». Навіть, тоді, коли адвокатові дуже хочеться бути медійною персоною. Адже були приклади з тим же відомим політиком із Дніпра, коли адвокат груддю встав на його захист, говорячи, що в нього серцевий приступ. Політика відпустили, а за день він виставив фото, де в оточенні друзів вживає алкоголь із цигаркою в руці. Й адвокат хоче він цього чи ні, але несе моральну відповідальність за цей аморальний вчинок свого підзахисного». Тому, вважає Гусейнова «не треба носити клієнта на руках, не треба казати, що він ніколи не крав гроші, не зраджував жінку, або щось інше. Адже як тільки адвокат говорить це, він перестає бути експертом, він перестає бути адвокатом».
А цього не хотілось би. Ані тим, хто потребує правового захисту, ані тим, хто його надає. Й по-справжньому дбає за честь своєї професії.
До речі, про честь. Семінар був платним. Зібрані кошти в розмірі 33 100 грн. та 55 доларів організатори передадуть для потреб Благодійного фонду допомоги захисникам Вітчизни та їх сім’ям “КОЛО ” для придбання тепловізору, який направлять до 12 окремого мотострілкового батальйону 72 механізованої бригади.
Погодьтесь, подібні вчинки організаторів семінару якнайкраще свідчать про їхню репутацію…
Share the post "У Києві відбувся благодійний семінар на тему “Репутація адвоката в сучасному українському суспільстві”"
