Ситуації, коли не діє адвокатський запит

Сьогодні адвокатський запит для адвоката – це передбачений законом спосіб отримати необхідну інформацію або документи для ведення справи та надання правової допомоги клієнту.

Статтями 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено право адвоката звертатися із адвокатськими запитами, у т.ч. щодо отримання копій документів, до:

– органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;

– підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань;

– фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

При цьому закон визначає адвокатський запит як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Законом передбачено вимоги до оформлення додатків до адвокатського запиту – до нього додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Наведений перелік є вичерпним, вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Проте навіть такий короткий перелік вимог надає можливість отримувачам запиту відмовляти у наданні інформації та/або документів.

Законом передбачена обов’язковість відповіді на адвокатський запит: особи, які отримали адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, – крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Цей строк може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту, – у разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.

Якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Фактично до адвокатів з такими вимогами звертаються дуже рідко. Якщо все ж таки дослідити випадки, коли отримувачі запитів мають право (або взагалі зобов’язані) відмовити у наданні інформації, то можна виділити наступні.

Такі випадки передбачені окремими спеціальними законами, наприклад, «Про  державну таємницю», «Про банки і банківську діяльність», «Про захист персональних даних» тощо. Особливо, з прийняттям останнього закону, адвокати доволі часто у відповідь на поданий запит отримують відмову у наданні необхідної інформації через її конфіденційність та обмежений режим доступу до неї.

Інформація з обмеженим доступом – це конфіденційна, таємна та службова інформація (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію»). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»). Інформація про фізичну особу включає відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за допомогою яких така фізична особа може бути ідентифікована (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію»).

У своєму рішенні від 20.01.2012 р. у справі №1-9/2012 Конституційний Суд України роз’яснив, що до конфіденційної інформації про фізичну особу слід відносити інформацію про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові й немайнові відносини цієї особи з іншими особами (зокрема, з членами сім’ї), а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються в побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, – за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка обіймає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Службовою вважається інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень (доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напрямку діяльності установи, процесом прийняття рішень тощо), а також інформація, зібрана у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу, передбачену законом, таємницю (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Отже, на адвокатські запити, в яких містить вимога надати інформацію (документи) з обмеженим доступом, їх отримувачі зобов’язані надати відповідь у будь-якому випадку, в якій зазначити про відсутність правових підстав для надання інформації з посиланням на норму одного з вищеперелічених актів.

Не діє адвокатський запит і при його направленні до органів досудового розслідування з вимогою надати копії матеріалів кримінального провадження, адже надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому КПК України. Тобто, якщо адвокат захищає інтереси іншої, ніж обвинувачений, підозрюваний, особи, то копії матеріалів кримінального провадження йому не нададуть навіть на адвокатський запит.

На звернення до банків, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, НБУ із запитами щодо надання інформації також буде отримано відповідь із відмовою, адже інформація, якою володіють зазначені особи, є банківською таємницею і охороняється законом.

Проте ненадання відповіді, надання неповної інформації, є підставою подальшої реалізації процесуальних прав як учасника справи – витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, ст. 81 ГПК України та ст. 80 КАС України. У більшості випадків, якщо клопотання про витребування доказів обґрунтовано належним чином, до клопотання додано копію адвокатського запиту із доказами подання (направлення) та підтверджено відсутність відповіді у 5-денний строк з дня отримання, то суди такі клопотання задовольняють.

Водночас законом передбачено відповідальність за відмову в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Ч. 5 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) передбачено відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За вказане адміністративне правопорушення передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для притягнення винних осіб до відповідальності адвокат звертається до Ради адвокатів відповідного регіону із заявою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченою ст. 212-3 КУпАП. За результатами розгляду такої заяви Рада адвокатів регіону складає протокол про адміністративне правопорушення та передає його до суду. Суд розглядає протокол і приймає відповідне рішення.

Постанови у справах про адміністративні правопорушення, наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчать про поширення випадків притягнення осіб, які ігнорують адвокатські запити, до відповідальності.

З приводу розгляду адвокатського запиту існує навіть правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 16.01.2019 р. (справа №686/23317/13-а): виходячи з правових норм Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», зазначила, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації і може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.

Крім цього, судами розглядаються справи за адміністративними позовами про визнання протиправними дій/ бездіяльності, яка полягає у ненаданні відповідей на адвокатські запити. Наприклад, 15.10.2019 р. Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №160/5445/19, яким задовольнив позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» частково, визнав протиправними дії Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, які полягають у відмові в наданні інформації на адвокатський запит, зобов`язав відповідача надати інформацію на адвокатський запит.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 р. у справі №300/1683/19 позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській щодо ненадання адвокату повної інформації на повторний адвокатський запит та зобов`язано відповідача надати адвокату належним чином завірені копії наказів із повним розкриттям інформації щодо розмірів встановлених премій, надбавок за інтенсивність працівникам апарату Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за період з грудня 2016 р. до грудня 2018 р.

11.09.2019 р. Голосіївським районним судом м. Києва було прийнято рішення у справі №752/9536/19 – позов адвоката було задоволено, визнано протиправною бездіяльність Обслуговуючого кооперативу «Хауз Менеджмент», яка полягає у ненаданні адвокату відповіді на адвокатські запити, зобов`язано відповідача надати адвокату інформацію та копії документів у відповідь на адвокатський запит.

Отже, звичайно, що така практика існує, проте залишається питання щодо строків розгляду таких позовних заяв з огляду на актуальність інформації зі спливом часу.

З власного досвіду зазначимо, що не завжди і адвокати юридично вірно оформлюють запити: посилаються на нормативно-правові акти, які втратили чинність, додають лише копію ордеру до запиту тощо. Окремої уваги заслуговує питання щодо невідповідності даних, які містяться в Єдиному реєстрі адвокатів та в запиті: адреса, форма здійснення адвокатської діяльності. Вважаємо, що така невідповідність також є підставою для відмови у наданні на адвокатський запит, адже, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», метою ведення реєстру є збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні. Відомості про адвоката (ПІБ, номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв’язку, адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв’язку, інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю тощо) вносяться до вказаного реєстру.

Таким чином, адвокатський запит, за умови його правильного оформлення, є ефективним інструментом для отримання необхідної інформації, а відмова у наданні інформації тягне за собою адміністративну відповідальність винних осіб, або є підставою для витребування доказів у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.