ВС нагадав, що повинен довести позивач, який зазначає про укладення правочину під тиском.

Позивач просив визнати договір недійсним та зазначав про те, що під диктовку склав розписку про отримання коштів з метою припинення виниклого конфлікту. Позивач також вказував на те, що зміст розписки дає підстави для висновку, що між ним та відповідачем не було укладено договір позики на суму 30 000 дол. США, оскільки він не отримував вказаних коштів у відповідача. Про отримання цих коштів не зазначено у розписці, як і не зазначено дати їх отримання. Розписка не містить конкретних умов отримання та повернення коштів.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведеність позовних вимог. Суд першої інстанції зазначив, що жодних доказів того, що розписка складена під тиском, або ж під час її складення позивач не розумів значення своїх дій, останнім не надано. Позивач не звертався до суду із позовом та не ставив перед судом питання про визнання договору недійсним з причин укладення його під тиском, погрозою, тощо, тобто під впливом насильства або під впливом тяжкої обставини. Вказане свідчить, що договір-розписка в силу статті 204 Цивільного кодексу України є дійсним, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги особи.

Суд зазначив, що згідно зі статтею 231 Цивільного кодексу України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов`язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

ВС нагадав, що для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини:
1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи;
2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі;
3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою – як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Оскільки позивач не довів, що грошові кошти були повернуті кредитору, а оспорену розписку було складено після їх повернення та застосування фізичного чи психічного впливу під час складання розписки позивачем також не доведено, ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій (постанова від 16.05.2019 у справі № 442/158/18).