Коли настає відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням в разі невиконання умов, встановлених вироком суду?

Відповідно до ст.63 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України), органами, що здійснюють нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням є уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців – командирами військових частин.

До соціально-виховної роботи із засудженими, можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також  громадські об’єднання, релігійні та благодійні організації.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про пробацію”, метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

Згідно до ч.2 ст.12 цього ж Закону, пробація щодо неповнолітніх спрямована на забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку, профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків.

Законодавством передбачено дії органу пробації в разі порушення засудженим умов покарання з випробуванням. Так, ч.1 ст.166 КВК України зазначено, що якщо засуджений не виконує обов’язки, встановлені цим Кодексом, Законом України “Про пробацію”, а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки, або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Частиною третьої ст.166 КВК України вкзано, що відповідальність настає у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов’язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. В разі виявлення такого, орган пробації застосовує до засудженого письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Застосувати таке попередження орган пробації може у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов’язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об’єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені \ч.4 ст.166 КВК України\.

Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.

У справі №753/9210/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80049665), в якій приймав участь адвокат АО “Бі Ес Бі партнерс” Ярослав Новіков, Сектор ювенальної пробації м. Києва повторно направив до Дарницького районного суду м. Києва клопотання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням на реальну міру покарання відносно клієнта \неповнолітнього на момент винесення вироку\ у зв’язку із допущенням останнім трьох порушень порядку відбування іспитового строку у вигляді неявок на реєстрацію без поважних причин.

У клопотанні зазначалось про направлення викликів, виїзди представників органу пробації до місця мешкання клієнта для бесід, про попередження його з’явитись на реєстрацію через третіх осіб або телефонним зв’язком.

Проте, адвокатом спростовано доводи органу пробації, в т.ч. факти отримання викликів, та повідомлено, що клієнтом були зроблені чисельні шляхи виправлення, а неявки на реєстрації виникли внаслідок об’єктивних обставин.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що клієнт фактично один раз не з’явився до сектору ювенальної пробації після повернення особової справи, доводи органу пробації не підтвердились, а у задоволенні  клопотання останнього судом відмовлено.

Я.А.Новиков адвокат АО “Би Ес Би Партнерс”