ВС висловився про необхідність перевірки документів про сплату адвокатських послуг

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду  у справі №280/5176/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що на користь позивача стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора судові витрати у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14  000,00 грн.

У  касаційній скарзі касатор зазначав, що судами при стягненні на користь позивача правової допомоги у сумі 14 тис. грн застосовано ст. 134 КАС України без урахування висновку Верховного Суду у справі №0240/2505/18-а (постанова від 29.04.2020), у справі №813/1422/17 (постанова від 17.10.2019), якими вказано на необхідність перевірки документів про сплату адвокатських послуг вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а також без урахування висновків Верховного Суду у постанові від 07.05.2020 (справа №320/3271/19), від 14.07.2020 (справа №809/1466/15) стосовно документів, які підтверджують оплачені послуги на правничу допомогу, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з таких підстав.

Так, компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом пункту 1 частини третьої  статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України  розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або Третьою особою.

Згідно з ч. 5  ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України  розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

ВС підкреслив, що відповідно до пункту 2 частини першої  статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України  розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4  статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України  врегульовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 14000 грн. Позивачем надано: договір про надання правничої допомоги б/н від 30 липня 2020 року; акт передачі-приймання наданих послух за договором про надання правничої допомоги б/н від 30 липня 2020 року на суму 4000,00 грн (підготовка адміністративного позову); рахунок-фактура №03/08 від 3 серпня 2020 року на суму 4000,00 грн; розписка від 3 серпня 2020 року на суму 4000,00 грн; розписка від 3 серпня 2020 року на суму 10000,00 грн; акт передачі-приймання наданих послух за договором про надання правничої допомоги від 30 липня 2020 року на суму 10000,00 грн (підготовка відповіді на відзив у сумі 2000,00 грн та участь у засіданнях суду у кількості чотирьох по 2000,00 грн), рахунок-фактура №03/11 від 3 листопада 2020 року на суму 10000,00 грн.

ВС наголосив, проаналізувавши доводи учасників справи та матеріали даної справи: суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням співмірності витрат на правову (правничу) допомогу із обсягом складених адвокатом у межах цієї адміністративної справи документів, складність справи, ціни позову та зазначення справи для сторони, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді першої інстанції, у загальному розмірі 14000,00 грн.

Колегія суддів погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги Офісу Генерального прокурора про необхідність перевірки документів про сплату адвокатських послуг вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору, предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі, а не обов`язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Крім того, ВС зазначив, що посилання у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують оплачені послуги на правничу допомогу, також є безпідставним, оскільки законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов’язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.