Чому можна безболісно відмовитися від стадії порушення дисциплінарної справи проти адвоката.

Коли адвокату ставлять у провину порушення етичних правил, органи самоврядування зобов’язані за певною процедурою перевірити такі відомості, вивчити фактичні обставини та за наявності підстав притягнути правника до відповідальності. Але така процедура є надмірно складною. Чому, — спробуємо розібратися.

Попереднє як основне

Як чинний Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, так і всі три запропонованих проекти його нової редакції містять процедуру дисциплінарного провадження, яка зводиться до чотирьох основних стадій:

1) проведення перевірки відомостей (попереднє вивчення скарги);

2) порушення (відкриття) дисциплінарної справи;

3) її розгляд;

4) прийняття рішення.

І хоча президентський проект № 9055 як окрему стадію пропонує виділити оскарження прийнятого рішення, вона й так уже сьогодні існує. Тож за фактом очікувати якихось змін найближчим часом не варто. Разом із тим практика застосування закону дисциплінарними палатами КДКА регіонів та перегляду ВКДКА їх рішень змушує замислитися над питанням доцільності існування «попередніх» стадій. За ідеєю, проведення перевірки інформації має бути свого роду процесуальним фільтром, що відсіюватиме безпідставні ремства на адвокатів. У рамках існуючого порядку призначений член ДП для перевірки відомостей, викладених у заяві, може попросити у «звинуваченого» пояснень, зробити запити та отримувати додаткову інформацію, за підсумками чого зробити власний висновок про наявність або відсутність ознак дисциплінарного проступку. Результати такої попередньої перевірки, викладені у довідці, разом із опрацьованою первинною скаргою та наявними матеріалами передаються на розгляд дисциплінарній комісії, яка ухвалює рішення про порушення дисциплінарної справи. Або ж відмовляє у цьому. Обидва рішення можуть бути оскаржені як у вищому адвокатському органі — ВКДКА, так і у суді.

У разі порушення настає основна у питанні дисциплінарної відповідальності адвоката стадія — розгляд справи. Вона передбачає, що протягом місяця від моменту порушення справи, дисциплінарна палата має знову зібратися і заслухати повідомлення про результати від члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, пояснення самого адвоката, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Але що якісно нового відбувається із дослідженням фактів у справі між двома засіданнями ДП регіональних КДКА? Може, після попереднього вивчення матеріалів член палати — доповідач поглиблено вивчає матеріали і збирає докази? Очевидно, що позиція, яка сформувалась під час первинної оцінки, і була викладена у довідці, просто перетікає у проект рішення по суті справи, а попереднє вивчення матеріалів під час другого засідання стає офіційною позицією дисциплінарного органу, якщо в ході змагального процесу та обговорення у нарадчій кімнаті «колективний розум» не дійде альтернативної думки.

Тож, фактично, маємо формальне дублювання роботи, яке, крім іншого, створює додаткові підстави для затягування процесу, зокрема, і через оскарження рішення про порушення справи. А це, з урахуванням відведеного річного терміну для притягнення адвоката до відповідальності, не найкращим чином позначається на відновленні прав осіб, залучених до провадження.

Не зачіпає прав, отже, позбавлене сенсу

Вельми показовою у контексті значення стадії порушення справи є практика судового оскарження відповідних рішень дисциплінарних органів.

Факт порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката не є встановленням у його діях факту вчинення ним дисциплінарного проступку. І лише за результатом розгляду дисциплінарної справи по суті дисциплінарною палатою буде виявлено, чи вчинявся адвокатом дисциплінарний проступок. З цього виходила колегія суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 826/13442/15, що стосувалася скасування рішення КДКА регіону про порушення дисциплінарної справи щодо адвоката.

У ВС зазначили, що таке рішення містить лише попередні висновки та не встановлює факт вчинення адвокатом конкретного дисциплінарного проступку. Порушення дисциплінарної справи свідчить лише про те, що у процесі перевірки виявлені ознаки дисциплінарного проступку, які потребуют більш детального дослідження на предмет їх підтвердження або ж спростування.

З урахуванням цієї позиції Окружний адміністративний суд м. Києва у справі № 826/11022/17 дійшов висновку, що рішення про порушення дисциплінарної справи не порушує прав та не тягне за собою жодних негативних наслідків для адвоката.

А Шостий апеляційний адміністративний суд, який також відмовив у скасуванні рішень дисциплінарних органів адвокатури про порушення справи, у постанові у справі № 826/14540/17 нагадав, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб мати можливість звернутися за захистом до суду, особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Аби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» (Aksu v. Turkey) пункт 50; «Берден» (Burden v. the United Kingdom) пункт 33; «Тенасе проти Молдови» (Trnase v. Moldova).

Отже, скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище, не можна. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

З цих аргументів випливає, що, попри встановлену законом можливість оскарження у суді рішення про порушення дисциплінарної справи, таке оскарження позбавлене сенсу, оскільки не зачіпає прав та законних інтересів учасників дисциплінарної процедури. Усе це переконує у думці про примарність цієї стадії.

За аналогією

Чинне законодавство містить інститути, правила яких можна використати за аналогією для спрощення процедури дисциплінарного провадження щодо адвокатів. Так, суддя, приймаючи до провадження суду позовну заяву та відкриваючи провадження у справі, перевіряє заяву і додатки до неї виключно з точки зору дотримання формальних вимог щодо її форми, змісту та додатків, водночас не оцінює перспективи задоволення чи відмови у задоволенні вимог. Якби суддя діяв так само, як адвокат — представник дисциплінарного органу на стадії попередньої перевірки за скаргою, то провадження у справі відкривалося б у судах лише за «перспективними» позовами. Утім, усі обставини справи з’ясовуються лише на стадії судового розгляду справи, в чому і знаходить свою реалізацію принцип змагальності. Тут доречно згадати, що Європейський суд з прав людини неодноразово (див. рішення у справах «Albert and Le Compte v. Belgium» та «Gautrin and Others v. France») висловлював позицію, що професійні дисциплінарні органи є квазісудовими.

Також недарма свого часу законодавець відмовився від дослідчої перевірки заяв і повідомлень про злочини. Сьогодні слідчий, прокурор відповідно до Кримінального процесуального кодексу України зобов’язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення (або після самостійного виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення). Лише під час слідчих (розшукових) дій слідчий надалі з’ясовує, чи є ознаки складу злочину за відповідним повідомленням.

Так само кожна скарга (заява) щодо неправомірної поведінки адвоката у разі її відповідності певним формальним вимогам повинна зумовлювати початок дисциплінарного провадження. І такі вимоги, насправді, вже визначені у пункті 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність (рішення РАУ від 30 серпня 2014 року № 120 зі змінами).

Спрощення без шкоди

Такі формальні вимоги, встановлені законодавцем або органом адвокатського самоврядування, можуть визначити зміст самої скарги, обов’язковий перелік її реквізитів. Цілком виправданим буде складення типової форми заяви щодо поведінки адвоката за аналогією, наприклад, із скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. Це не лише допоможе потенційним заявникам, які часто не володіють достатніми юридичними знаннями, але й значно спростить та пришвидшить роботу дисциплінарних органів без шкоди якості.

Звісно, все це потребуватиме внесення змін до профільного закону, де замість стадій проведення попередньої перевірки та порушення справи можна передбачити винесення керівником регіональної ДП розпорядження про початок (відкриття) провадження за заявою скаржника або окремою ухвалою суду.

Крім усього іншого, такий порядок зніме закиди до КДКА у корпоративності та намаганнях «прикрити» колег по цеху, адже скаржник безпосередньо (без попереднього фільтру) доводитиме переконливість підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності перед колегіальним дисциплінарним органом. А це, безперечно, сприятиме дійсно змагальному розгляду будь-якої справи, прозорості та відкритості дисциплінарних процедур.

Автор: Віктор Вовнюк, адвокат, керівник секретаріату ВКДКА