З давних давен адвокатська діяльність була предметом захоплення багатьох народів, про неї в своїх творах писали філософи та письменники….
Однак, сьогодні ситуація діаметрально змінилася, і в засобах масової інформації ми все більше бачимо повідомлень про те, що був скоєний напад на адвоката, відбулося побиття адвоката, що стосовно того чи іншого захисника були проведені заходи кримінального провадження у вигляди обшуку приміщення де він здійснює свою професійну діяльність або захист клієнта.
Риторичне питання, чи має якісь гарантії захисту своєї професійної діяльності адвокат в сьогоднішніх реаліях життя, залишається відкритим.
Не дивлячись на існування профільного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» де чітко прописані гарантії адвокатської діяльності ми все частіше спостерігаємо, як їх порушують.
Навіть кримінальне законодавство, яке передбачає кримінальну відповідальність в ст. 397 КК України – втручання в діяльність захисника чи представника особи, ст. 398 КК України – погроза або насильство, щодо захисника; ст. 399 КК України – знищення майна захисника чи представника; ст. 400 КК України – посягання на життя захисника чи представника, не зупиняє агресивно налаштованих громадян вчиняти протиправні дії відносно адвоката.
Так в чому полягає проблема реалізації гарантій адвокатської діяльності?
Перш за все, на мою думку потрібно розглядати цю проблему в декількох напрямках.
По-перше, існує проблема суспільства, яка полягає в ментальності населення, яка має вираження в неповазі перш за все до основного Закону – Конституції України, яка фундаментом законодавства України. Сьогодні досить часто можна спостерігати в нашому суспільстві, що досить багато створюються різного роду громадських формувань та об’єднань радикального характеру. Особливо стрімкий зріст таких формувань та об’єднань почав спостерігатися після революційних подій, які відбулися на прикінці 2013 роках початку 2014 роках.
Більшість подібних формувань взагалі можна було б віднести до військових формувань та надати їм відповідну правову кваліфікацію, але чомусь правоохоронні органи цього не помічають.
Однак, проблема вказаних формувань полягає в тому, що саме вони вирішують, що їх формування є джерелом справедливості та суб’єктом, який вправі надавати відповіді на питання, що таке добре, а що погане.
Представники вказаних формувань доволі часто стають перепоною у відправлянні правосуддя, зриваючи судові засідання і здійснюють напади не лише на адвокатів, але й на представників судової влади – суддів.
Особливо, представники даних «формувань» вважають, що вони можуть порушувати право приватної власності та недоторканності, адже вони це роблять з метою встановлення справедливості. Питання полягає в тому, чи можна встановлювати справедливість вчиняючи дії, які підпадають під ознаки кримінального порушення? Думаю, що ні!
Особливу увагу, чомусь ці особи «приділяють» увагу захисникам, які здійснюють захист громадян, яким висунуто обвинувачення в скоєнні злочину передбаченого ст. 109 КК України (Дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади).
Однак, вони мабуть забувають, а може просто не знають, що основний Закон – Конституція України в ст. 59 закріплено фундаментальне та непорушне право кожного на професійну правничу допомогу, яка знаходить відображення в усіх процесуальних кодексах та було предметом багатьох рішень Європейського суду з прав людини.
Таким чином, незалежно від обвинувачення громадянина України або громадянина іноземної держави за вчинення того чи іншого злочину на території України, Конституційний та конвенційний обов’язок держави України є забезпеченням особи професійною правничою допомогою, яку надає адвокат.
Представники радикальних організацій, чомусь намагаються ототожнити Клієнта та Адвоката, саме це стає привидом та причиною конфлікту останнім часом.
Звернемося до п. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка закріплює одним із видів гарантії адвокатської діяльності – заборону ототожнювати адвоката з клієнтом.
Адвокат перш за все є професійним фахівцем в галузі права, так само як і лікар є професійним фахівцем в галузі медицини, і навряд лікар відмовиться надати медичну допомогу особі, яка потребує, перш за все він давав клятву, по-друге, це його професійний обов’язок і найвищою цінністю в суспільстві є людина, її життя та здоров’я.
Однак, такі понятійні категорії можуть сформуватися лише в процесі розвитку суспільства в цілому в дусі поваги до Закону та прав людини.
Невтішною є статистика, щодо незаконних дій вчинених відносно адвокатів.
Так відповідно статистичних даних, опублікованих на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України вбачається, що
В провадженні за період з 2013 року (дата початку функіонування Єдиного реєстру досудових розслідувань) по теперішній час за статтями 397-400 КК України перебувають 512 кримінальні провадження за якими не прийнято жодного рішення, що складає приблизно 44%
По роках:
2013 рік – 310
2014 рік – 135
2015 рік – 178
2016 рік – 234
2017 рік – 315
1 квартал 2018 року – 48
Особливо велику кількість погроз адвокати отримують через офіційні соціальні мережи, де висвітлюють ті чи інші порушення.
Статистика порушень відносно адвокатів нам дає зрозуміти іншу проблему, вже на державному рівні, яка спричиняє порушення гарантій адвокатської діяльності.
Ця проблема виражена в тому, що держава в особі правоохоронних органів, не може забезпечити своєчасне реагування на факти вчинення протиправних дій у відношенні адвокатів, а також не може надати відповідної правової кваліфікації протиправним діям, забезпечити належний захист під час здійснення професійної адвокатської діяльності.
Адже, на сьогоднішній день, при наявності численних порушення гарантій професійної діяльності адвоката, ми не бачили відповідного державного реагування, ми не почули відносно кого спрямовані обвинувальні акти за порушення гарантій адвокатської діяльності, ми не побачили осіб, кому була пред’явлена підозра за вчинення вказаного кримінального порушення та обраний запобіжний захід тощо.
Адже, деякі перелічені злочини проти захисника законодавець відніс до категорії тяжких і особливо тяжких злочинів.
Незрозумілим є і той факт, чому органу досудового розслідування вистачає часу та можливості за фактом жорстокого поводження з тваринами направляти клопотання до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, а в випадках нападу на захисників під час здійснення ними професійної діяльності навіть не надавати цьому відповідну правову оцінку.
Мабуть відсутність покарання і породжує ту безкарність осіб, які вчиняють протиправні дії відносно захисників. Нам потрібно зрозуміти лише одне, що інститут адвокатури це є фундаментом не тільки захисту прав людини, а є фундаментом держави, оскільки без існування адвокатури держава стане тоталітарною де права людини будуть мати лише формальну ознаку.
Національна асоціація адвокатів України, як самоврядна організація, яка об’єднує усіх адвокатів України, постійно вимагає відповідного реагування з боку держави, правоохоронних органів на факти протиправних дій у відношенні адвокатів, але держава чомусь з цим не поспішає, але в такому разі ми зможемо спостерігати на ескалацію та посилання порушень гарантій адвокатської діяльності, що є неприпустимим в правовій державі.
Володимир Мацко
Адвокат
Share the post "Гарантії адвокатської діяльності міф чи реальність?"
