Норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в 
апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій. Такий висновок зробив ВС в постанові №756/5578/15-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
27 лютого 2018 року м.Київ №756/5578/15-к
Велика палата Верховного Суду у складі:
головуючого — АНТОНЮК Н.О., (судді-доповідача),
суддів: БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ГУДИМИ Д.А., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., ЗОЛОТНІКОВА О.С., КІБЕНКО О.Р., ЛОБОЙКА Л.М., ЛЯЩЕНКО Н.П., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОГАЧ Л.І., САПРИКІНОЇ І.В., СИТНІК О.М., ТКАЧУКА О.С., УРКЕВИЧА В.Ю., ЯНОВСЬКОЇ О.Г. —
розглянула матеріали кримінального провадження за заявою захисника Олександра Гузуна в інтересах засудженого Особи 4, який народився Інформація 1 у Києві, де проживає за Адресою 1, зареєстрований за Адресою 2, про скасування ухвали Апеляційного суду м.Києва від 1.07.2015 та ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3.08.2015 з підстав установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Вироком Оболонського районного суду м.Києва від 7.05.2015 Особу 4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК, та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Особу 4 визнано винним у тому, що він 22.01.2015 близько 13:00, перебуваючи біля ТРЦ «Дрім Таун» (просп. Оболонський, 1-б, м.Київ), придбав у не встановленої досудовим слідством особи 10 блістерних упаковок (по 10 пігулок у кожній) з надписом «Tramadol Actavis», які зберігав при собі без мети збуту, сплативши за них 1 тис. грн. Того ж дня біля станції метро «Оболонь» у Києві Особа 4 був зупинений працівниками міліції, які в присутності понятих виявили та вилучили в нього придбаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено, із загальним вмістом трамадолу 5 г, тобто у великому розмірі.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 1.07.2015 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника О.Гузуна в інтересах засудженого Особи 4 на вищезазначений вирок. Апеляційний суд керувався тим, що рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК.
Ухвалою ВСС від 3.08.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження. Судове рішення мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції діяв згідно з вимогами кримінального процесуального закону.
Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини
25.07.2017 Європейський суд з прав людини постановив рішення у справі «Особа 4проти України», яке набуло статусу остаточного 25.10.2017, щодо порушення ст.2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що полягає в порушенні національними судами суті права заявника на подання апеляційної скарги.
Це судове рішення мотивовано тим, що апеляційна скарга заявника стосувалася питання правової кваліфікації дій, у вчиненні яких він зізнався (п.32). ЄСПЛ у п.33 рішення зазначає, що апеляційний суд прямо посилався на правову кваліфікацію дій заявника як на одну з підстав неможливості оскарження вироку, а ВСС погодився з його висновками.
Водночас ЄСПЛ зауважив, що позиція національних судів у кримінальній справі заявника прямо суперечить тлумаченню відповідних положень законодавства Урядом України і наведеній практиці ВСС, згідно з якою поняття «обставини», використане під час відповідного провадження на національному рівні, поширюється лише на фактичні обставини справи та не містить їхньої кримінально-правової кваліфікації. На думку ЄСПЛ, не можна стверджувати, що заявник повинен був передбачати, що, не оспорюючи фактів, установлених у судовому засіданні, він відмовився від можливості оскарження обвинувального вироку щодо себе, якщо вважав правову кваліфікацію своїх дій неправильною.
Короткий зміст вимог за заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами
У заяві про перегляд судових рішень за виключними обставинами захисник О.Гузун вказує на порушення ст.2 Протоколу №7 до конвенції, встановлені в рішенні «Особа 4 проти України», просить скасувати ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 1.07.2015 та ухвалу ВСС від 3.08.2015, постановлені національними судами щодо його підзахисного, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник О.Гузун просив заяву задовольнити, судові рішення щодо засудженого Особи 4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Засуджений Особа 4 підтримав заяву свого захисника О.Гузуна щодо перегляду судових рішень за виключними обставинами та просив задовольнити вказані в ній вимоги.
Прокурор Є.Чупринська вважала, що заява захисника О.Гузуна в інтересах засудженого Особи 4 підлягає задоволенню, судові рішення — скасуванню, а справа — направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Мотиви, з яких виходить Велика палата Верховного Суду при прийнятті постанови, і законодавство, яким вона керується
Велика палата ВС дослідила матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до заяви, обговорила наведені в заяві доводи, положення, сформульовані в рішенні ЄСПЛ у справі «Особа 4 проти України», і зробила такі висновки.
Ратифікувавши конвенцію, Україна взяла на себе зобов’язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права та свободи, визначені в розд.І цієї конвенції (ст.1).
Відповідно до ст.2 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV і ч.1 ст.46 конвенції рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання Україною.
Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом відповідно до п.2 ч.3 ст.459 КПК є підставою для перегляду Верховним Судом судових рішень, що набрали законної сили, за виключними обставинами.
25.07.2017 ЄСПЛ постановив рішення у справі «Особа 4 проти України», яке набуло статусу остаточного 25.10.2017.
Цим рішенням констатовано порушення ст.2 Протоколу №7 до конвенції, зокрема встановлено, що тлумачення відповідних положень національного законодавства, застосоване національними судами у справі заявника, не було «передбачуваним» і, застосовуючи його, національні суди порушили саму суть права заявника на подання апеляційної скарги (п.36).
ЄСПЛ установив, що заявник мав право на розгляд його справи в апеляційному порядку, але не міг оскаржити прийняте щодо нього рішення, оскільки не оспорював обставин, що стали підставою для його засудження, і, таким чином, погодився із застосуванням скороченої форми судового розгляду. Хоча визнання подій Особою 4 могло означати відмову від деяких його процесуальних прав, безперечно, така відмова не стосувалася права на апеляційне оскарження правової кваліфікації його дій. Саме на цій підставі заявник звертався з апеляційною скаргою. Отже, не можна стверджувати, що заявник відмовився від свого права на апеляцію (п.30).
Відповідно до п.8 ч.1 ст.129 Конституції однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення містяться в ст.14 закону «Про судоустрій і статус суддів».
У ч.2 ст.24 КПК гарантовано право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим кодексом. У ч.2 ст.394 КПК передбачено, що рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього кодексу. Відповідно до ч.3 ст.349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхніх позицій, а також роз’яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Протоколом №7 до конвенції передбачено право кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його вини або винесеного йому вироку (ст.2). Реалізація цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.
В ухвалі Апеляційного суду м.Києва від 1.07.2015 сказано, що захисник в апеляційній скарзі оскаржує доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК, та правову кваліфікацію його дій. Згідно із ч.2 ст.394 КПК апеляційний суд прийняв незаконне рішення в частині відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі оскарження кримінально-правової кваліфікації дій Особи 4.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, застосував положення КПК щодо особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень (ч.2 ст.394 КПК), не врахувавши того, що ці особливості не стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку вироку суду першої інстанції з інших підстав, не вказаних у ст.394 КПК, в тому числі й з підстави неправильної кваліфікації дій особи судом першої інстанції. ВСС безпідставно погодився з позицією суду апеляційної інстанції, не давши можливості Особі 4 реалізувати своє законне право на оскарження винесеного щодо нього вироку в апеляційному порядку.
Національне законодавство, зокрема ч.2 ст.394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися та дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду з підстави неправильної кваліфікації дій КПК не обмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, в яких під час розгляду суд першої інстанції застосував ч.3 ст.349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.
Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Особа 4 проти України», позиція національних судів у кримінальній справі заявника прямо суперечить тлумаченню відповідних положень КПК. Цим було грубо порушено право заявника на подання апеляційної скарги, що передбачено Конституцією, законом «Про судоустрій і статус суддів» та КПК.
Таким чином, ухвали Апеляційного суду м.Києва від 1.07.2015 та ВСС від 3.08.2015 щодо Особи 4 є незаконними та необґрунтованими, постановленими всупереч положенням КПК.
Відповідно до закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення ЄСПЛ передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру відповідно до ст.10 цього закону є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення конвенції, що здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
Комітет міністрів Ради Європи в рекомендації державам — членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» від 19.01.2000 №R(2000)2 зазначив, що повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується до застосування, особливо коли потерпіла сторона й далі зазнає значних негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні; наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту та які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження, та коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить конвенції по суті або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
Оскільки Особа 4 не зміг реалізувати своє право на перегляд в апеляційному порядку вироку Оболонського районного суду м.Києва від 7.05.2015, варто констатувати, що він і далі зазнає негативних наслідків від рішень, ухвалених на національному рівні. Такими рішеннями, які перешкодили Особі 4 в реалізації права на апеляційний перегляд винесеного щодо нього вироку, є ухвала Апеляційного суду м.Києва від 1.07.2015 та ухвала ВСС від 3.08.2015. Отже, додатковим заходом індивідуального характеру, який потрібно застосувати в цьому провадженні для відновлення права на апеляційне оскарження, є повторний розгляд апеляційної скарги Особи 4Апеляційним судом м.Києва.
Велика палата ВС вважає, що рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій, які є предметом перегляду в цьому провадженні, засуджений Особа 4 був незаконно позбавлений права на апеляційне оскарження прийнятого щодо нього рішення суду першої інстанції, а тому це право потрібно відновити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.467 КПК, Велика палата ВС
ПОСТАНОВИЛА:
1. Заяву захисника Олександра Гузуна в інтересах засудженого Особи 4 задовольнити.
2. Ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 1.07.2015 та ухвалу ВСС від 3.08.2015 щодо Особи 4 скасувати.
3. Кримінальне провадження передати на новий розгляд до Апеляційного суду м.Києва.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Share the post "Кваліфіацію злочина можна оскаржувати в апеляції, – ВС"
