Захищаючи клієнтів, адвокати часто стикаються з необхідністю проведення фоноскопічної експертизи. Однак небагато з них можуть відрізнити дублікат від копії, а ще менше знають, як зробити аудіозапис придатним для подальшого дослідження.
Спрямованість на результат
Підручники визначають судову фоноскопічну експертизу як процесуальну дію щодо перевірки відповідності та достовірності записаної на фонограмі інформації, яка має значення доказу. Та мало хто з правників розуміє, яким чином мають бути оформлені фонограми. Секретами того, як ідентифікувати особу за записом, виявити монтаж, установити записувальне обладнання та влучно сформулювати питання експертові, з юристами під час лекції, організованої Асоціацією правників України, поділився дослідник Олександр Круть. На його думку, перше, на що має зважити адвокат, розглядаючи можливість проведення фоноскопічної експертизи, — це надзвичайно мала кількість спеціалістів, здатних провести таке дослідження. У столиці та області, за словами доповідача, таких фахівців лише 2. Один працює у державній установі, інший — у приватному секторі. Тож, будуючи стратегію захисту із залученням результатів експертизи, адвокати мають ураховувати тривалість процесу. Можливо, доцільніше відмовитися від дослідження фонограми та знайти інші аргументи на користь підзахисного.
Що адвокат повинен знати про таку експертизу? По-перше, методики проведення фоноскопічної експертизи в Україні немає. Остання методика, яка базувалася на дослідженнях вчених з РФ, датована 2013 р. А по-друге, саме від активності та обізнаності захисника залежатиме результат дослідження.
Що досліджувати?
Отже, вивчаючи теорію фоноскопічної експертизи, юристи мають зважати на таке. Загалом звукозаписи поділяються на аналогові та цифрові. Під аналоговими розуміють фіксацію на касети, які багато хто у молоді роки перемотував за допомогою олівця. Характерними ознаками аналогового запису є його безперервність у часі, а також те, що будь-які маніпуляції із ним — накладання, змішування, монтаж — одразу впадають в око. Говорячи про аналоговий запис, фахівці мають на увазі оригінал або копію.
Із цифровим записом все складніше. Сама по собі фіксація відбувається шляхом нарізання звуків та присвоєння їм цифрових значень. При цьому у файлі із записом відображається службова інформація, індивідуальна для кожного записувального пристрою. І ось тут поряд з оригіналом і копією з’являється дублікат. Під дублікатом розуміють повторне зняття файлу із записувального пристрою зі збереженням службової інформації. Якщо ж файл потрапив у комп’ютер, а звідти був скопійований, він не підлягає експертному дослідженню. Звісно, якщо експерт не матиме повного «родоводу» запису, тобто відомостей про пристрій, на якому він зроблений, а також самого пристрою для ідентифікації.
За кордоном існує ціла процедура вилучення файлів з аудіозаписом. Записувальний пристрій перед початком роботи експерта вилучається та опечатується. В Україні такої практики немає. Тож, говорить О.Круть, якщо правоохоронці як доказ пред’являють фонограму, адвокатові слід ретельно вивчити, що саме — оригінал, дублікат чи копія — надається суду. Якщо йдеться про копію, то слід з’ясувати, чи має вона «родовід», а також те, як вилучався записувальний пристрій і чи не було втручань в аудіофайл. Якщо право-охоронці такої інформації не нададуть, захисник може поставити під сумнів доказове значення запису.
Часто оперативники, зауважив лектор, для аудіозапису використовують власну апаратуру, а потім «зливають» записи на диктофон, який начебто належить певній особі, яка перебувала неподалік і зафіксувала подію. Таку маніпуляцію експерт виявляє відразу, і, якщо правоохоронці не нададуть свого пристрою або ж робочої інформації файлу, адвокат має звернути на це увагу суду.
Деякі захисники стикаються з тим, що правоохоронці не надають записувального пристрою через те, що він є «надзвичайно секретним». Це, переконаний О.Круть, невдала відмовка, адже експерт може дослідити пристрій на місці розташування. Тож впертість правоохоронців також трактується на користь клієнта.
Перепони та монтаж
Показовою, на думку О.Крутя, є фоноскопічна експертиза, проведена під час так званого касетного скандалу. Вперше українські фахівці провели цифрову фоноскопічну експертизу, досліджуючи записи, надані Миколою Мельниченком, який стверджував, що розмістив записувальний пристрій у кабінеті тодішнього Президента Леоніда Кучми. Попри твердження про наявність кількох касет із 300-годинним записом, М.Мельниченко не надав жодної. А згодом експертам до рук потрапили флеш-карти із записом, які були придбані у США набагато пізніше, ніж був зроблений запис. За таких умов, переконаний фахівець, провести дослідження було неможливо. Хоча керівники однієї з міжнародних експертних груп, очолюваної представниками США, заявили про протилежне і навіть підготували висновок. Українські ж дослідники, крім численних перепон, виявили сліди монтажу. До слова, саме поняття «монтаж» у розрізі фоноскопічної експертизи є досить цікавим. Так, під монтажем можна розуміти як технологічні втручання фахівця (тобто видалення або переставлення окремих фрагментів, спотворення звуку тощо), так і дії оператора. Якщо той, хто проводить запис, періодично вимикає пристрій, пропускаючи «шматки» розмови, це теж сприймається як монтаж. Якщо експерт виявив щось подібне, адвокат повинен звернути на це увагу суду.
Впізнати за голосом
Разом з тим, маючи на руках сумнівний аудіозапис, його володілець може спробувати ідентифікувати особу за голосом. Щоправда, тут, говорить О.Круть, також є нюанси. Наприклад, мало хто знає, що більшість доступних широкому загалу пристроїв (телефонів, планшетів, диктофонів) записують не голос чи інші звуки, а їхні еквіваленти, закладені в книжку кодів. Тож, чуючи запис, зроблений на цифровий пристрій, ми чуємо коди самого пристрою. Тому питання про те, чи належить голос конкретній особі, є некоректним, а відповідь на нього заздалегідь буде негативною.
Отже, порушуючи питання ідентифікації, запитувач повинен з’ясовувати приналежність не голосу, а мови, яка встановлюється за 2 параметрами — фізичним та лінгвістичним. До фізичних параметрів відносяться швидкість, гучність тощо. Однак фахівці погоджуються, що фізичні параметри мають властивість змінюватися залежно від стану особи: хвороби, алкогольного чи наркотичного сп’яніння, емоційного стану тощо.
У свою чергу, лінгвістичні параметри, тобто те, як говорить особа, які слова та звороти мови вона вживає, є сталими, а отже, якнайкраще підходять для ідентифікації. Але варто пам’ятати, що для ідентифікації потрібний матеріал для порівняння, тобто запис вільної розмови особи тривалістю не менш як 5, а краще — 10 хв. Якщо такого запису немає, про ідентифікацію годі й говорити. З огляду на це О.Круть поділився секретом: розмовляючи по телефону або із малознайомими людьми, слід бути небагатослівними. Він порекомендував адвокатам дати клієнтам таку ж пораду.
У підсумку О.Круть зазначив, що адвокати мають ширше дивитися на можливості фоноскопічної експертизи, якщо її результати можуть допомогти клієнту, і трактувати будь-які сумніви на користь останнього.
Джерело: “Закон і бізнес”
Share the post "На що адвокату варто звертати увагу при клопотанні про перевірку аудіозапису."
