Поки КСУ думає, який висновок потрібно надати щодо президентського законопроекту №1013 про внесення змін до Конституції України щодо скасування адвокатської монополії, «Юридична Газета» разом з ГО «Адвокатом майбутнього» та Dead Lawyers Society провели дебати на тему, чи потрібно скасовувати монополію, чи ні.
З лівого боку рингу позицію «за» збереження монополії озвучували Віталій Власюк та Арсен Мілютін, з правого «проти» відповідно були Аркадій Бущенко та Ігор Головань.
Нагадаємо, що за опитуваннями «Юридичної Газети» у Facebook 73% опитаних вважають, що монополію варто скасувати, але було цікаво послухати основні тези «за» і «проти».
Отже, Аркадій Бущенко, команда «проти»:
– те, що наразі існує, – це не монополія адвокатури, а ліцензування адвокатської діяльності. Тривалий час я був прихильником такого ліцензування і виключних прав адвокатів на представництво в судах. Проте з 2016 р. мої погляди змінилися;
– сама дискусія про монополію трохи викривлена, адже адвокатура захищає свої привілеї, а інші учасники ринку не розуміють, навіщо потрібні такі привілейовані особи;
– Конституція захищає не адвокатів, а права їх клієнтів;
– адвокатура – це не лише НААУ. Це як співвідносити релігію і певний прихід, який зареєстрований в Мін’юсті;
– адвокатура – це інституція. Яким чином ця інституція має бути організована, Конституція не має визначати, адже ці питання залежать від історичних аспектів, фінансових можливостей держави тощо;
– як представник судової системи, я підтримую ідею створення системи забезпечення якості правових послуг, адже це покращить систему правосуддя. Але наразі за такої системи забезпечення якості не спостерігаю;
– я не бачив притягнення до відповідальності за низьку якість наданих послуг. А чому не можна притягнути? Тому що немає стандартів якості. Тому що НААУ вважає, що адвокат – це «вільний художник». Але якщо немає стандартів якості, то не можна притягнути адвоката за неякісну роботу;
– так, є професії, де існує допуск до професії. Але є один нюанс. Всіх їх ліцензує держава, і саме вона несе за них відповідальність;
– адвокатура говорить, що НААУ – це самоврядна організація. Давайте розберемося, чи так. Чи може завтра НААУ сказати, що виконала свої функції і хоче розпуститися? Ні, тому що це держава зобов’язана забезпечувати правову допомогу для своїх громадян. Фактично це захист прав споживачів, оскільки коли людина бачить корочку адвоката, то розраховує на певну якість послуг;
– що поганого в адвокатській монополії? Те, що держава стане залежною від адвокатської корпорації;
– я не думаю, що не потрібно встановлювати гарантії якості правової допомоги. Але я б пропонував розмовляти про монополію адвокатури з погляду суспільної користі, наскільки вона забезпечує потреби суспільства: своєчасно, доступно, кваліфіковано;
– виключення норми з Конституції не скасовує монополію. Вона залишається в кодексах. Але кодекси легше пристосувати до потреб суспільства.
Ігор Головань, команда «проти»:
– у чому полягає монополія? У тому, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Разом з цим законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
– у цьому законі немає натяку про покращення якості захисту, адже найбільш незахищені верстви населення не будуть захищеними;
– конкретні наслідки введення монополії – юристи-інхауси почали отримувати адвокатські свідоцтва, і адвокатська спільнота збільшилася юристконсультами. У результаті ми маємо ріст кількості формальних адвокатів, які працюють лише юристконсультами;
– постає питання: чи може такий юристконсульт користуватися адвокатськими привілеями?
– основна причина, чому постало питання про скасування монополії, в тому, що в інхаусів забирають можливість представляти клієнтів в суді;
– у адвокатських внесках нічого поганого по суті немає, але раніше юристам-інхаусам не потрібно було їх платити, а зараз – потрібно;
– реальну проблему якості ми можемо вирішити, піднявши авторитет адвокатів. Щоб питання, до кого потрібно звертатися, не стояло взагалі. Але адвокатське самоврядування за час свого існування не зробило нічого, щоб популяризувати ідею якісних юридичних послуг, що надаються адвокатами;
– ми намагаємося клієнтів силою закону змусити звертатися до юристів, які мають адвокатське свідоцтво.
Арсен Мілютін, команда «за»:
– наразі в країні 40 000 адвокатів, тому важко говорити про монополію як таку. Людина звертається не до НААУ за правовим захистом, а до конкретного адвоката;
– є багато сфер діяльності, в яких необхідно пройти такий самий допуск до професії, щоб займатися такою діяльністю. Ні в кого не виникає питань, чому потрібен допуск, адже їх діяльність несе певні ризики для клієнта – лікарі, фармацевти, нотаріуси, арбітражні керуючі, судові експерти, оцінювач тощо. І ми не говоримо, що у всіх цих сферах є монополія, це просто допуск до професії;
– яку ідею бачу я. Можливо, потрібно вдосконалити законодавство і відпрацювати ці допуски, але потрібно, щоб особа, яка представляє інтереси клієнта в суді, несла відповідальність за свої дії. Але якщо є відповідальність, хтось має її до цієї відповідальності притягувати. І я б не віддав цю роль державі. Але тоді кому? Думаю, що лише колеги по цеху можуть визначити, чи порушив адвокат якісь стандарти, надаючи свої послуги, чи ні. Але як адвокатура зможе притягнути до відповідальності юриста, який не є адвокатом?
– уявімо, що існує юрист певної компанії, який знає всю інформацію цієї компанії та переходить до конкурента. Це не поодинока ситуація. І цей юрист не несе відповідальність;
– мова йде насамперед про захист прав споживачів, але є й інші сторони. Монополія захищає від зловживань. Наприклад, коли я захищав компанію від рейдерства, то з іншої сторони також були юристи. Якби вони були адвокатами, то їх можна було б притягнути до відповідальності і позбавити їх права працювати в цій сфері;
– тут потрібен арбітр – незалежний цех, який би визначив, чи було в його діях зловживання. Держава не може цього зробити, тому що у суддів можуть бути певні упередження;
– я згоден, що систему потрібно реформувати, але не повністю її ліквідовувати.
Віталій Власюк, команда «за»
– якщо є проблема з представництвом державних органів влади у судах, тому що вони не можуть брати адвокатів у штат; з інхаусами і адвокатським самоврядуванням, то давайте вирішувати ці проблеми, а не знищувати монополію взагалі;
– для себе я так і не зрозумів, в чому полягає проблема, щоб інхаус став адвокатом;
– в ЄС майже всі країни так чи інакше мають адвокатську монополію, наприклад, Німеччина;
– можливість адвокатів контролювати самих себе – це ознака демократичного суспільства;
– я би хотів нагади, чим адвокатура відрізняється від нотаріусів, лікарів та інших професій. Давайте згадаємо, що ані лікарі, ані нотаріуси у протистоянні з державою не перебувають, адже державу суді представляє прокуратура. Відтак держава не має регулювати цю діяльність, тому що адвокат не має переживати (коли він захищає якогось клієнта), що завтра держава забере в нього свідоцтво;
– важко говорити про стандарти адвокатських послуг, як таких, адже тут складно знайти єдиний правильний варіант, як у лікарів. Я думаю, що варто говорити не про стандарти, а про необхідність професійного страхування;
– юрист звучить не так круто, як адвокат. Я завжди пишався званням адвоката;
– монополія не захищає права адвокатів, а захищає права людей. Для того, щоб захистити права людей, потрібна монополія адвокатури. Логіка така.
Share the post "Скасувати не можна залишити: ще раз про монополію адвокатури"
