Використання винятків монополії адвокатури чи право на касаційне оскарження.

Обмеження монополії адвокатури в господарських та цивільних справах

Новою редакцією Господарського процесуального кодексу України закріплено, що монополія адвокатури не поширюється на малозначні спори. Цивільний процесуальний кодекс обмежує монополію адвокатури, окрім малозначних, також у трудових спорах. При цьому малозначними є дві категорії справ: якщо ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму (на сьогодні до 160 тис. грн); незначної складності, визнані судом малозначними. Отже, кодексами закріплений як об’єктивний критерій визначення малозначності – ціна позову, так і суб’єктивний критерій – віднесення судом спору до категорії малозначних. Перелік спорів, які суд не може віднести до категорії малозначних, вичерпний. Це справи, що підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Для господарських це:

• справи, ціна позову в яких перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму (на сьогодні більше ніж 800 тис. грн);
  • справи про банкрутство та затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
  • корпоративні спори та спори з правочинів щодо корпоративних прав;
  • спори щодо захисту прав інтелектуальної власності;
  • конкурентні спори;
  • похідні позови про відшкодування збитків, завданих посадовою особою товариства;
  • приватизаційні спори.

Для цивільних це:

• справи, ціна позову в яких перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму (на сьогодні більше ніж 800 тис. грн);
• сімейні спори, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;
• спадкові спори;
• приватизаційні спори;
• справи щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування.

Обмеження монополії адвокатури в адміністративних справах

Кодекс адміністративного судочинства оперує поняттям «справи незначної складності». Саме на представництво інтересів у таких адміністративних справах монополія не поширюється. Перелік адміністративних справ незначної складності також не вичерпний. Зокрема, до них належать справи щодо:

• прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (винятком є службові особи, які відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України))4
• оскарження бездіяльності щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
• оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо пенсійних та інших соціальних виплат;
• припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень суб’єктів господарювання чи скасування державної реєстрації щодо припинення таких суб’єктів;
• оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
• оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
• стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився строк оскарження;
• типові справи, тобто справи, відповідачем в яких є один і той самий суб’єкт владних повноважень, спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та в яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
• оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
• перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Стосовно всіх інших справ суд може дійти висновку про незначну складність. Таким чином, монополія адвокатури до цих справ не буде застосовуватися. Винятком є лише такі справи:

• оскарження нормативно-правових актів, крім тих, які вважаються справами незначної складності;
• оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди більше ніж 500 розмірів прожиткового мінімуму або в майбутньому може бути заявлено таку вимогу про відшкодування;
• примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності.

У разі представництві інтересів у зазначених справах завжди застосовується монополія адвокатури. Отже, законом імперативно визначено категорії спорів, які в будь-якому випадку є малозначними та на них не розповсюджується монополія адвокатури, а також категорії спорів, які не можуть бути визнані малозначними, а отже, на них завжди поширюється монополія адвокатури. Всі інші справи за ініціативою суду можуть бути визнані малозначними, тому для них також може бути застосоване обмеження монополії.

Момент віднесення спору до категорії малозначного та застосування обмеження монополії адвокатури

Момент віднесення спору, який не є малозначним відповідно до закону, проте може бути визнаний таким за ініціативою суду, кодексами не встановлений. Також прямо не передбачається право позивача просити суд віднести спір до категорії малозначних та не застосовувати монополію адвокатури. Кодексами встановлено лише право позивача в позовній заяві заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому суд в ухвалі про прийняття позовної заяви та відкриття провадження визначає, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) розглядатиметься справа. Ймовірно, що саме в ухвалі про відкриття провадження у справі суд вирішуватиме про віднесення спору до категорії малозначних. Позивач може просити суд віднести спір до категорії малозначних у клопотанні про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Водночас постає питання, хто повинен підписувати позовну заяву в спорі, який не є малозначним за законом, проте позивач просить віднести таку справу до категорії малозначних для застосування винятку з монополії адвокатури. Якщо позовна заява буде підписана представником, який не має статусу адвоката, а суд не віднесе справу до категорії малозначних, то позов може бути повернутий на тій підставі, що «позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати». Саме тому в період, поки судова практика з цього питання не сформована, а особливості застосування судами нових процесуальних норм не зрозумілі, у наведеному випадку рекомендуємо підписувати позовну заяву адвокатом або ж особисто фізичною особою чи юридичною особою-керівником.

Обмеження права на касаційне оскарження для малозначних спорів

Конституцією України гарантоване право на апеляційний перегляд справи у будь-якому випадку, а право на касаційне оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. При цьому за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

Отже, варто враховувати, що віднесення судом спору до категорії малозначних матиме наслідком неможливість касаційного перегляду такої справи. Малозначна справа може бути переглянута в касаційному порядку лише у виняткових випадках, якщо касатор зможе довести одну з таких підстав:

• касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
• особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи;
• справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
• суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Однак всі ці підстави достатньо оціночні та, ймовірно, застосовуватимуться судом касаційної інстанції лише у виключних випадках.

Саме тому позивачі, які проситимуть суд віднести їхню справу до категорії малозначних, повинні розуміти, що вони отримують виняток з монополії адвокатури на представництво в суді, проте втрачають право на касаційний перегляд справи.