Хоча для юриста перебування серед конфліктів звичне середовище, однак вирішення спору на етапі його зародження чи розвитку має бути серед наших завдань.
Гадаємо, що стереотип про зацікавленість адвоката в довгому існуванні спору, щоб як в бородатому анекдоті передати справу сину, давно вже в минулому. Хоча деколи колеги-адвокати своїм неконструктивним підходом і віддаляють своїх клієнтів від консенсусу, проте, сподіваюсь, це через наш адвокатський бойовий дух, а не для роздмухування «полум’я війни».
Ми багато чуємо останні роки про медіацію. Важко не погодитись, що процедура медіації дозволяє уникнути довгих та витратних судових тяганин, але це в теорії. Практична ж реалізація в умовах нашого суспільства, на мій суб’єктивний погляд, досить маловірогідна.
Здебільшого, через те, що відносно недавно, у виміри плину історії, ми лише дійшли в розвитку до цивілізованого суду, припинивши реалізацію «процесуальних норм» Хамурапі («око за око»). Довіривши право на справедливий суд конкретній особі, слово «суддя» за багато століть стало асоціюватись із авторитетом, сила якого змушувала підкорюватись його рішенню.
Але ось вже нам пропонують замість легітимного «напівбога», довірити правосуддя медіатору, нейтральній стороні без владної легітимізації і без мантії з молотком. Але не будемо топити медіацію в іронії і жартах, адже такий спосіб вирішення конфліктів хоч і з часом, але має змогу зайняти своє місце на еволюційних сходинках судоустрою.
Якщо розглядати медіацію можливим еволюційно наступним чи одним с наступних способів вирішення спорів (поряд з штучним інтелектом), а класичним суд теперішнім етапом розвитку, може здатись, що ми прогавили один з щаблів розвитку – вирішення спору адвокатами.
З самого початку зародження професії в Стародавньому Римі, адвокатів залучали для захисту в суді. І зараз до нас звертаються коли спірна ситуація вже перейшла в конфлікт і для бою потрібен спеціально навчені юридичні спецпризначенці.
З вигодами клієнта від мирного вирішення спору зрозуміло, а який зиск може мати адвокат, якщо замість широкомасштабної битви його ціллю буде хоча б спробувати владати питання:
– Лояльність клієнта
Намагання зберегти для клієнта ресурси, як часові так і матеріальні, не буде непоміченим. Отримати бажане, можливо в меншому розмірі, але без значної втрати ресурсів – завжди привабливо для бізнесу.
– Не зіпсовані відносини з колегою та його клієнтом
На жаль, мало хто з нас може залишатись нейтральним в юридичних баталіях. В запалі бажання відновити справедливість адвокат іншої сторони бачить вас вже не просто опонентом, а ледве не особистим ворогом. Навіть за межами зали судових засідань. Такі самі почуття до вас і у його клієнта, який після цього з меншою вірогідністю стане колись вашим.
– Більше часу на інші проекти
Зрозуміло, що не кожна спірна ситуація має потенціал до мирного вирішення. Але якщо адвокат бачить, що питання не варто виносити в суд і є змоги його врегулювати, то окрім перерахованих переваг це дозволить отримати час на проект, де дійсно не обійтись без бою.
Навряд доречно закликати адвокатів намагатись будь-яким чином врегулювати спір. Втім, якщо конфлікт очевидно не вартий виїденого яйця або ж ґрунтується не на юридичних порушеннях, а особистих мотивах клієнта, краще таки докласти зусиль до його врегулювання і зайнятись тими завданнями, що варті уваги саме захисника.
Share the post "3 вигоди для адвоката від мирного врегулювання спору"