Мильна бульбашка реформи.

Володимир ЄФИМЕНКО,
партнер адвокатського об’єднання
«Головань і партнери», адвокат

Ситуація не зміниться, доки держава не почне руйнувати систему покривання правопорушень, учинених проти адвокатів

Складається враження, що кожен Президент ставить собі за мету неодмінно провести чергову реформу адвокатури. Утім, остання із запропонованих перебудов не принесе нічого нового ні для якості правосуддя, ні для забезпечення державою принципу верховенства права. Адже проблема полягає геть в іншому.

Дежавю-2018

Прийняття у 2012 році нових редакцій Кримінального процесуального кодексу й закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» подавалося суспільству як реформа кримінального судочинства та адвокатури, перехід до сучасної моделі кримінальних процедур і формування сучасного інституту адвокатури у світлі вимог європейської спільноти.

Не встигла юридична спільнота підбити перші підсумки реформи-2012, як влада у 2018 році під гаслом захисту прав адвокатів репрезентувала нову — подання до Верховної Ради законопроекту №9055. Цікаво, що цей документ, унесений Президентом, розробили кулуарно невідомі особи. Національна асоціація адвокатів України як профільна організація до участі в його розробленні не залучалася, її думкою гарант додержання Конституції не цікавився. Відповідно, ні досвід, ні компетенція НААУ, яка об’єднує близько 40 тис. адвокатів, виявилися ініціатору законопроекту непотрібними. Очікувано, що такий підхід викликав негативне ставлення НААУ до реформи. Її провідною ідеєю стала ліквідація незалежності адвокатури. Як наслідок, спільнота поділилася на противників і прихильників проекту, а 2018 рік перетворився на лихоманку обговорень, круглих столів, апелювання до міжнародної спільноти.

Професійна таємниця передусім

Перенесімося подумки у 1973 рік. Тоді в США адвокати Френк Армані та Френсіс Белже захищали серійного вбивцю-педофіла Роберта Гарроу в так званій справі захоронених тіл (The Buried Bodies Case).

Р.Гарроу висунули обвинувачення у вбивстві 18-річного Філіппа Домблевськи, а названих адвокатів суд призначив для захисту. Обвинувачений конфіденційно розповів їм, що він насправді вбив хлопчика, а також двох дівчат-підлітків, вказавши на місце, де поховані тіла.

На той час уже кілька місяців тривали пошуки двох зниклих безвісти Алісії Гаук і Сьюзан Петц, яких останній раз бачили в лісі в штаті Нью-Йорк. Адвокати шукали та знайшли Алісію на кладовищі, а Сьюзан — у шахті. Ф.Белже їх сфотографував і перемістив череп С.Петц, аби його не було помітно. Поліцію про своє відкриття захисники не повідомили. В обмін на розкриття місця поховання жертв адвокати запропонували прокурору угоду про пом’якшення Р.Гарроу покарання, але державний обвинувач відмовився. Після цього всім стало відомо, що адвокати обізнані з обставинами смерті потерпілих і місцем їх поховання.

Захисники стикнулися з проблемою відстоювання свого етичного обов’язку зберігати інформацію, яку їм конфіденційно довірив клієнт. При цьому вони мали відомості, які дозволили б рідним жертв дізнатися про їхню долю, гідно поховати та полегшити страждання. Було розпочато полювання на захисників з боку батьків та суспільства, спрямоване на примушування до розкриття конфіденційної інформації щодо місця поховання зниклих дівчат. Друзі та колеги відвернулися від них, їхня юридична практика була зруйнована, існувала навіть загроза вбивства. Лунали заклики до їх відсторонення, було скликано велике журі для розгляду кримінальних справ проти них.

Пізніше в інтересах правосуддя ці обвинувачення відхилив суддя першої інстанції, який відзначив Ф.Белже за його прихильність до етичного обов’язку як адвоката захищати конституційні права клієнта (People v. Belge, 372 N.Y.S.2d 798 (1975)).

Одна з потерпілих родин подала скаргу з етичних питань проти адвокатів. Через 4 роки комітет з професійної етики Асоціації адвокатів штату Нью-Йорк відхилив скаргу, заявивши, що для заохочення повного розкриття всіх потенційно релевантних фактів адвокатові клієнт повинен мати гарантію конфіденційності, «вимогу, втілену законом у привілеї адвоката-клієнта», навіть якщо ці факти розкриті щодо скоєння попередніх злочинів. Клієнт, який приховує інформацію від свого адвоката, «має значний ризик того, що не буде дотримано його повних законних конституційних прав».

Незважаючи на зняття обвинувачень, кар’єру Ф.Армані та Ф.Белже було зруйновано. Проте вони дотрималися професійної присяги, яку дали, коли були допущені до адвокатури, щоб захистити довіру своїх клієнтів.

Цей випадок і досі вивчають у кожній юридичній школі США як еталон принципового ставлення адвоката до виконання своїх професійних обов’язків, домінування інтересів клієнта та збереження таємниці.

Який стосунок має справа американських адвокатів до українського сьогодення, спитаєте ви. Найбезпосередніший, оскільки це справа не стільки про адвокатів, скільки про дотримання високих стандартів правосуддя, балансу прав та обов’язків сторін захисту й обвинувачення, а головне — про захист конституційних прав і свобод громадян, яких піддано кримінальному переслідуванню. Ця справа зачіпає не тільки ставлення моїх колег до виконання професійних обов’язків в умовах вирішення неймовірно важкої моральної дилеми, що постала перед ними, а насамперед відповідальне і виважене ставлення держави в особі суду до підтримання інтересів правосуддя, захисту конституційних прав і свобод громадян через захист інституту адвокатури.

Квінтесенція мети й засобів

Повертаючись до питання чергової перебудови в адвокатурі після її реформи 2012 року, окрему увагу слід звернути на пояснювальну записку до цього проекту, яку підписав заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов. У ній відображена квінтесенція мети ухвалення нового закону та «реформи» адвокатури. Цією метою, на думку автора проекту — гаранта додержання Конституції, є «визначення засад діяльності адвокатури відповідно до кращих міжнародних стандартів, забезпечення виконання адвокатурою її конституційних завдань щодо надання професійної правничої допомоги, а також створення передумов для формування єдиної правничої професії, що сприятиме практичній реалізації в Україні принципу верховенства права».

Дуже дивно, адже види адвокатської діяльності вже визначені в чинному законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідно до кращих міжнародних стандартів, виконання адвокатурою конституційних завдань щодо надання професійної правничої допомоги взагалі є неможливим, оскільки таку допомогу надають лише адвокати, а єдина правнича професія давним-давно сформована.

Аналогічною є ситуація з визначенням у пояснювальній записці завдань проекту №9055. На думку Президента, прийняття такого акта «впорядкує доступ до професії, знизить корупційні ризики, визначить зміст принципу «уникнення конфлікту інтересів», розширить види адвокатської діяльності, визначить межі (не)сумісництва адвокатської діяльності з іншими видами діяльності, різницю між статусом адвоката та здійсненням адвокатської діяльності, забезпечить об’єктивний розгляд дисциплінарних справ щодо адвоката тощо».

Проте всі ці позиції більш ніж достатньою мірою вже врегульовані або в профільному законі, або рішеннями органів адвокатського самоврядування. Навіщо регулювати законом визначення принципу «уникнення конфлікту інтересів», якщо це ретельно врегульовано та опрацьовано в правилах адвокатської етики, дотримання яких є суворим обов’язком кожного адвоката, а порушення може бути підставою для позбавлення права практикувати? Незрозуміло.

Децентралізація повноважень

Проект порушує дискусійні питання перерозподілу повноважень між центральним та обласними органами адвокатського самоврядування, грошових потоків, що генеруються від сплати адвокатами щорічних внесків. Дійсно, це дискусійні питання. Є ті, хто за зміни, є ті, хто проти них. Кожен має свої аргументи. Однак незалежно від результату дискусії суспільство від цих змін нічого не отримає, якість правосуддя не поліпшиться, як і не буде жодних покращень у забезпеченні державою принципу верховенства права в Україні, пропорційного балансування процесуальних прав і обов’язків сторін захисту та обвинувачення.

Не сперечатимуся з тим, що в проекті №9055 передбачено додавання деяких процесуальних інструментів, використання яких дозволить адвокату ефективніше виконувати свою роботу. Проте для їх імплементації достатньо фокусних змін кількох пунктів чинного закону про адвокатуру та КПК. І такі зміни однозначно не є реформою. Утім, убачається, що проект №9055 лише відволікає адвокатську спільноту та суспільство від дійсного стану речей щодо порушення державою гарантій професійної діяльності адвоката та його процесуальних прав.

Гарантії та дійсність

В українських адвокатів та адвокатських об’єднаннях за місяць правоохоронці проводять обшуків більше, ніж за рік у всіх країнах Європейського Союзу разом узятих. Зрозуміло, що під час обшуку, як правило, безпідставно розкривається адвокатська таємниця, зокрема та, що була конфіденційно повідомлена клієнтом. Від цього страждають не самі правники, а насамперед якість і стандарти правосуддя, конституційні права громадян, право на довіру до адвоката й отримання якісної та ефективної правничої допомоги. Зауважимо, що кожен обшук слідчий або прокурор проводить на підставі рішення судді (згадайте ставлення судді в США до захисту професійних прав адвоката в згаданій справі проти адвоката Ф.Белже).

Ось лише кілька реальних прикладів того, що відбувається в дійсності. Недавно працівники Національного антикорупційного бюро повністю заблокували адвокату, котрий підтвердив свої повноваження, доступ до приміщення, де здійснювався обшук, та застосували фізичну силу для перешкоджання комунікації з клієнтом. Детективи оголосили завчасно підготовлену постанову, якою визначили адвокатові місце надання правничої допомоги, а саме — на стільці в коридорі, де встановили відповідну табличку. Унаслідок цих дій клієнт не мав жодної можливості поспілкуватися з адвокатом, отримати консультації з правових питань, допит клієнта як свідка проведено за відсутності адвоката.

20.02.2019 адвокат прибув у с.Расавка Кагарлицького району Київської області з метою надання правової допомоги клієнту під час проведення обшуку працівниками ГУ Державної фіскальної служби в Житомирській області. Зайшовши в приміщення, правник попросив присутніх надати документи, що підтверджують право на проведення обшуку, та показати службові посвідчення осіб, які його проводили. Податківці за вказівкою слідчого виштовхали адвоката з приміщення та перешкоджали йому в доступі до місця проведення слідчої дії понад 5 год.

Таких прикладів безліч: безпідставні недопущення адвокатів на місце проведення обшуку, незаконні прослуховування, погрози та залякування з боку правоохоронців, застосування насильства, розголошення адвокатської таємниці, допити правників як свідків у справах, де вони представляють клієнтів, кримінальні переслідування тощо. У Києві та Київській області мало не кожного тижня представники рад адвокатів виїжджають на обшуки в колег.

Сумна статистика й бездіяльність

НААУ проаналізувала сумну статистику системних порушень професійних прав адвокатів у 2013—2018 рр.

Ситуація з дотриманням прав та професійних гарантій адвокатів виглядає як часи середньовіччя. Можна хоч кожного року приймати новий закон про адвокатуру та проводити реформу — ситуація не зміниться. Аж доки держава не почне руйнувати систему покривання керівниками прокуратури та правоохоронних органів тих правопорушень, зокрема кримінальних, що вчиняються стосовно адвокатів, проводити ефективне розслідування за кожним фактом порушення гарантій професійної діяльності та притягати винних до передбаченої законом відповідальності, незважаючи на прізвища та посади.

Але ж повторюсь, що це оповідання, власне, не про адвокатів, а про якість правосуддя, верховенство права та конституційні права громадян, фундаментальним з яких є право простої людини без зволікань і перешкод з боку держави отримати якісну професійну правничу допомогу (ст.59 Конституції). І саме Президент є гарантом додержання Конституції та прав і свобод людини та громадянина.

На жаль, ні особисто адвокати, ні загалом суспільство не почули жодного заклику глави держави або його адміністрації до Генерального прокурора чи голови Служби безпеки про припинення порушень прав адвокатів і негайне розслідування в співпраці з НААУ кожного скоєного проти адвокатів злочину. Не було ні звернень Президента до міжнародної спільноти із закликами про допомогу в захисті професійних прав українських адвокатів, ні проведення круглих столів для розв’язання цієї проблеми, ні рішень про звільнення керівників правоохоронних органів у зв’язку з порушенням гарантій професійної діяльності адвоката та посяганням у такий спосіб на принцип верховенства права, високі стандарти правосуддя та конституційні права громадян.

Для цього не потрібна нова редакція закону про адвокатуру, треба просто керуватися положеннями стст.374 («Порушення права на захист»), 397 («Втручання в діяльність захисника чи представника особи»), 398 («Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи») Кримінального кодексу й виконувати приписи чинного закону.

Джерело