Правила адвокатської етики не можна порушувати навіть заради клієнта

Єлизавета Лісниченко,
голова дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області

«Адвокат»:  Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області прийняла рішення по двох дисциплінарних справах, які, можна сказати, сколихнули адвокатську спільноту. Скажіть, будь-ласка, чому скаргу на Олега Веремієнка готував до розгляду член дисциплінарної палати, який є партнером по адвокатському об’єднанню голови Ради адвокатів Київської області П. Бойка, і чому голову Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ Г. Боряк двічі притягнули до відповідальності за однією скаргою?

Єлизавета Лісниченко: По-перше, двічі ми Г. Боряк до відповідальності не притягали і не годиться адвокатові поширювати неправдиву інформацію, адже я переконана, що вона усвідомлює її неправдивість. До речі, 23 травня на першому засіданні так званого «дискусійного майданчику» «Захисти захисника», ініційованого самою Г. Боряк, вона говорила, що палата по одній і тій самій справі винесла два рішення. Хоча фактично рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності прийняла дисциплінарна палата, а друге рішення – це затвердження рішення дисциплінарної палати повним складом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, як того в вимагає ст. 50 Закону Укра­їни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

«Адвокат»:  Чому дискусійний майданчик «так званий», і чому не прозвучало про подвійне притягнення?

Єлизавета Лісниченко: Так званий, тому що це не була дискусія, а привселюдне присоромлення КДКА Київської області за нашу принципову позицію, а також це була медійна акція тиску на нас і Вищу кваліфкомісію, яка мала 31 травня розглядати скаргу Г. Боряк на наше рішення. А подвійного притягнення до відповідальності не було, бо перший висновок про вчинення нею дисциплінарного проступку: залишення зали судового засідання в Ірпінсько­му міському суді Київської області, – був зроблений дисциплінарною палатою у рішенні від 3 квітня 2017 р.: «стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк один рік». Це ж рішення без змін прийняла КДКА 19 квітня 2017 р. Тобто, це одна й та сама справа, одне й те саме порушення.
Є інша дисциплінарна справа щодо Г. Боряк – за скаргою суді Київського районного суду м. Одеси. Провадження по цій справі зупинено.
А щодо засідання «дискусійного майданчика», порядком денним було заявлене обговорення питання про ту ж саму Г. Боряк, можу сказати небагато: ми йшли туди розмовляти з колегами про «спроможність органів адвокатського самоврядування реагувати на виклики професії адвоката», як було зазначено в запрошенні, а прийшли фактично на якийсь допит. Ми планували донести до присутніх, що ми не кишенькова палата і не виконуємо замовлень. Але перед заходом отримали на одному аркуші паперу «Обґрунтування проблеми до дискусії», в якому Комітет пропонував під час дебатів обговорити публікацію Олега Веремієнка у мережі Фейсбук з гучною назвою: «Як керівництво нашої КДКА області лягло під чекістів і діамантових». У своєму дописі адвокат звинуватив голову Ради адвокатів Київської області П. Бойка та члена обласної КДКА В. Качана в «інквізиції».
Отже, фактично нам довелося захищатися від звинувачень, викладених у статті. Під час розмови я звернулася до О. Веремієнка і попросила надати докази сказаного в статті, логічним обґрунтуваннями його висновків.
Відповіді не отримала, а претензій було висловлено декілька, і основною була та, що його справу і справу Г. Боряк готував до розгляду саме В. Качан, і що йому передали матеріали на розгляд з якимсь умислом.
Дійсно, доповідачем по згаданих справах був В. Ка­­чан, але отримав він їх за розподілом між членами дисциплінарної палати, на який вони не мають впливу. Кожна наступна справа надходить члену палати, у якого менше справ, ніж у інших, за чергою. Під час розподілу я як голова палати дивлюся лише за тим, щоб у її членів було однакове навантаження.

«Адвокат»: То обидві справи за скаргами на Г. Боряк потрапили до одного й того самого члена дисциплінарної палати випадково? Чому тоді фігуранти вважають дисциплінарні провадження проти них чиїмсь замовленням і чому стягнення наклали таке суворе, що це спричинило резонанс в адвокатурі?

Єлизавета Лісниченко: По-перше, іншу справу за скаргою на адвоката Г. Боряк для перевірки було передано члену дисциплінарної палати – М. Павлову.
По-друге, жодного обґрунтування того, що член дисциплінарної палати виконав чиєсь замовлення, надано не було. Суворість стягнення – дискусійне питання, яке вирішується шляхом голосування. Щодо запропонованих В. Качаном видів стягнення, то вибір у нас небагатий, адже ці види нормативно визначені: попередження, зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на деякий час, припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Чому немає якихсь інших видів, які більше відповідали б суті стягнення і характеру порушення? Приміром, сурове попередження, додаткове стажування, повторне складання іспиту, щоб не шокувати одразу людину позбавленням права на професію.
Саме про це ми сподівалися поговорити впродовж «дискусії», адже невдовзі відбудеться з’їзд, на якому можна було б запропонувати прийняти уже готовий пакет змін до Правил адвокатської етики. Зараз готуються зміни до профільного Закону, до яких також варто було б долучити наші пропозиції. Але розмова мала іншу мету – публічно звинуватити КДКА Київської області в упередженості і виконанні замовлень.
По-третє, резонансними ці дисциплінарні справи стали стараннями Г. Боряк. Оскільки вона не так давно була призначена головою Комітету захисту прав адвокатів НААУ, то має можливості робити заяви від імені всіх адвокатів і спекулювати на темі порушення професійних прав задля вирішення власних завдань. В даному разі – уникнення відповідальності за порушення Правил адвокатської етики. А публікацію О. Веремієнка, як і його самого, на мій погляд, було залучено до справи влаштування медіа шуму лише аби приховати справжню мету і псевдодискусії, і шуму.

«Адвокат»: В чому на думку опонентів виявилася упередженість членів дисциплінарної палати?

Єлизавета Лісниченко: Конкретних доводів ми не почули. Заяву про те, що В. Качан пропрацював 20 років у міліції, що він є партнером П. Бойка доводами не назвеш. Він давно вже працює адвокатом. Суперечливим є питання щодо неприпустимості допуску в адвокатську професію представників правоохоронних органів. У нас навіть є власний чорний список їхніх працівників, які порушили права адвокатів, але закон не дає нам права відмовити їм у прийомі документів і складанні іспитів. І цю тупікову ситуацію також можна було б обговорити на з’їзді.
До того ж, адвокатська спільнота не виробила правил, згідно з якими не можуть обиратися до самоврядних органів адвокати, які працювали в одному об’єднанні або є діловими партнерами.

«Адвокат»: Чи потрібна якась протекція, щоб потрапити в дисциплінарну палату? Великий був конкурс в дисциплінарну палату?

Єлизавета Лісниченко: В дисциплінарну палату конкурсу не було, бо тут працювати важко. Нас обрали всіх разом великою кількістю голосів. Це свідчить про певний авторитет і довіру адвокатів. За п’ять місяців я два блокноти виписала, розподіляючи справи. Кожного місяця на засіданні розглядаємо не менше 20–30 справ. Сумно, що наші наполегливі старання піднімати «етичну планку» професії отримали визнання у формі публічної образи в публікації О. Ве­­ремієнка, причому з використанням лексики, яка не має бути притаманна адвокату.

«Адвокат»: На які факти посилалися і які доводи навели скаржники щодо поведінки адвоката О. Веремієнка?

Єлизавета Лісниченко: Спершу слід зазначити, що жодного дисциплінарного стягнення до адвоката О. Веремієнка не було застосовано. Порушено справу, але ми зупинили її розгляд, оскільки триває кримінальне провадження щодо нього по цьому самому епізоду.
16 лютого 2017 р. до КДКА Київської області надійшов лист слідчого в особливо важливих справах Ге­­неральної прокуратури України з викладенням обставин справи. У володінні адвокатів проводився обшук. До них виїхали чотири представники Комітету захисту прав адвокатів Ради адвокатів міста Києва. Від Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності прибув адвокат О. Байдик. Вони там вже працювали, фіксували проведення слідчої дії і порушення.
Приїхав О. Веремієнко, на місці уклав договір надання правової допомоги з і почав надавати їй допомогу, в ході якої поводився провокаційно, виривав пакети з доказами з рук слідчого, викликав поліцію, заявив, що слідчі вчиняють пограбування адвокатського офісу. На думку скаржника такою поведінкою адвокат порушив етичні правила професії.
Коли ми ознайомилися з листом, викликали О. Ве­­ремієнка. Він надав пояснення, шкодував про те, що його поведінка була розцінена як порушення Правил адвокатської етики. Але справу ми не могли не порушити. Під час «дискусії» він поскаржився на те, що В. Ка­­чан видав всю інформацію у відповідь на запит СБУ. Але на єдиний запит ГПУ, де ставилося одне питання – надати інформацію про розгляд скарги прокуратури стосовно адвоката Веремієнка О., була надана інформація, що матеріали скарги знаходяться на перевірці у члена дисциплінарної палати В. Качана. І це все. Будь якої додаткової інформації ані ГПУ, ані іншим органам або особам стосовно адвоката О. Веремієнка КДКА Київської області, дисциплінарна палата чи особисто член дисциплінарної палати В. Качан не надавали.

«Адвокат»: Якби О. Веремієнко так не чинив, чи не було б це порушенням ст. 8 Правил адвокатської етики, яка встановлює для адвоката імперативі – домінантність інтересів клієнта? Адже клієнти наступного дня отримали назад всю свою техніку.

Єлизавета Лісниченко: Я вважаю, О. Веремієнко радше зашкодив клієнту своєю поведінкою. Так, техніку адвокатам повернули але не завдяки його діям. Там була група досвідчених адвокатів, які виконували належні процедури і саме тому наступного дня клієнти отримали своє майно назад. Вони брали участь в опечатуванні, але не ламали правоохоронцям руки, не сіпали пакетів. Потім цілу ніч працювали і в результаті техніку клієнтам було повернуто.

«Адвокат»: То чи може адвокат не дати винести техніку чи не може, якщо в ухвалі немає дозволу на її вилучення?

Єлизавета Лісниченко: Адвокат має право написати протест, але виривати пакети з рук правоохоронців не має права. Вся техніка була опечатана. З тими ж пломбами її повернули.

«Адвокат»: В цьому випадку так, але зараз не бракує випадків, коли техніку вилучають, файли скачують, протиправно ознайомлюються з адвокатською таємницею. Як адвокатові знати, що цього не зроблять і дозволити винести техніку, знаючи про таку небезпеку?

Єлизавета Лісниченко: Я сама була в такій ситуації. У кожного своя війна. Адвокат, на мою думку, може використовувати будь-які методи боротьби за права клієнта, але в рамках закону. Щодо О. Вере­мієнка, то на нього щороку надходять якісь скарги. Він і раніше допускав порушення, одного разу вибивав вікна, грюкав у двері відділу міліції, але ми не заводили провадження, адже він робив це на користь свого неповнолітнього клієнта. Але цього разу було зовсім не так.
Щодо небезпеки ознайомлення з адвокатською таємницею, то без внесення змін до КПК і нашого профільного Закону, які б враховували сучасний стан речей, ми не можемо це питання вирішити цивілізовано. А якщо ми не будемо виходити з такою законодавчою ініціативою до Верховної Ради, хто його вирішить крім нас?
Також слід налагоджувати роз’яснювальну роботу з органами досудового розслідування, аби вони розуміли, що це неприпустимо. До речі, Комітет з захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Київської області постійно веде комунікацію з правоохоронними органами області і міста Києва, але на всеукраїнському рівні це має робити Рада адвокатів України, яка, на жаль нічого не робить. Але якщо під час з’їздів ми й далі будемо скандалити, а не вирішувати важливі для адвокатів питання, то нічого не зміниться – і далі обшукуватимуть, і далі порушуватимуть адвокатську таємницю.

«Адвокат»: Від часу створення адвокатського самоврядування минуло п’ять років. Краще стало працювати адвокатам за ці роки?

Єлизавета Лісниченко: Адвокати краще відчули свою належність до великого колективу, стали більш дружними на регіональному рівні. Всі проблеми і негаразди нас об’єднали і зробили сильнішими. Про якусь користь від центральних органів не можу нічого сказати: скандали під час всіх з’їздів і між з’їздами, комітети, створені під конкретних осіб, сотні інструкцій, адміністративний тиск, а тепер і медійні акції, спрямовані проти конкретних регіональних самоврядних органів. Від цього працювати краще не стає.

«Адвокат»: Адвокати Київщини не могли не бачити цих тенденцій, бо такий тиск чиниться на киян уже кілька років? Деякі тенденції були очевидними ще від 17 листопада 2012 р. Чому адвокатська громада Київської області так пізно похопилася і висловила недовіру голові РАУ Л. Ізовітовій лише цього року?

Єлизавета Лісниченко: Але конференція адвокатів Київської області висловила недовіру голові РАУ Л. Ізовітовій першою серед інших. Чому довго чекали і мирилися з цією надбудовою? Напевне, така наша ментальність. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» От ми і закривали очі довгий час, десь було незручно, десь краще промовчати, десь сподівалися, що отямляться. Але остання крапля переважила, коли почали диктувати квоти і відверто саботувати проведення конференції. Тому всією КДКА ми прийняли рішення, що з морально-етичних міркувань довіряти такому керівництву не маємо права.

«Адвокат»: 8 квітня поточного року РАУ прийняла рішення у справі Г. Боряк і направила до кваліфкомісії Київської області настанову, щоб та врахувала певні особливості, як треба цю справу розглядати. Як ви ставитися до такого документу як рішення РАУ з приводу розгляду певного дисциплінарного провадження?

Єлизавета Лісниченко: Зрозуміло, як до вчинення тиску на членів комісії. У нас існують відповідний органи – ВКДКА, у нас є суд, куди можна звернутися адвокату у разі, якщо він вважає рішення по дисциплінарній справі несправедливим. Як можна ставити на обговорення конкретну справу по якій ще нема кінцевого рішення? Це шантаж, причому очевидний. Це – публічна інструкція для ВКДКА як розглядати справу. Практично Рада адвокатів України пише мотивувальну частину рішення для ВКДКА. А там добре пам’ятають як вищу кваліфкомісію позбавили фінансування і не давали працювати, як позбулися своїх посад попередні керівники ВКДКА, які не послухалися наказу РАУ.
Стосовно позиції по цій справі Г. Боряк, я вам сказала, що покидати клієнта в залі суду в жодному разі не можна. Крапка.
В момент скоєння цього проступку ані адвокат, ані підзахисний не мали можливості знати, що буде виправдувальний вирок. Європейський суд своєю прецедентною практикою визначив, що адвокат має бути поруч зі своїм клієнтом, не можна покидати його, який би не був суддя. Адвокат має багато можливостей захистити клієнта, особливо, якщо застосувати творчий підхід. Але можливостей законних…

В діях Г. Боряк взагалі мало етичного. Вона не тільки поставила сама щодо себе питання на «дискусії», а ще й зробила це без будь-якого анонсу. Вистава розіграна для прийняття потрібного рішення ВКДКА і для нападу на адвокатське самоврядування Київської області перед з’їздом. Мовляв: подивіться, вони адвокатів переслідують, інквізитори! Тому не страшна інквізиція, в кого є індульгенція від РАУ.

«Адвокат»: Чи може адвокат, чия діяльність призупинена, приміром як у Г. Боряк зараз, очолювати Комітет захисту прав адвокатів НААУ та скликати таку дискусію?

Єлизавета Лісниченко: Треба поставити питання, чи була сама «дискусія законною». Чинився відвертий тиск на органи адвокатського самоврядування і організатори дискусії повинні були зняти питання Г. Боряк.
Хоча вона сама і була організатором, вона надіслала мені запрошення як голова Комітету НААУ. Тема: «захисти захисника». Описувалися правила дискусії, її обґрунтування. Виглядало все пристойно, хоча у справі О. Ве­­ремієнка не було про що дискутувати, бо розгляд зупинено. Але він доповідав півтори години, замість 10 хвилин. Ніхто на це не зважав, мовляв, він така людина. Мене ж постійно переривали…
Це ж вбачалося і під час «дискусії», куди ми йшли до колег, але опинилися на репетиції перегляду справи Г. Боряк – рішення прийняте, результат відомий, залишилося тільки скласти технічний протокол. І все. Ця дискусійна команда перебрала на себе функції і суду, і ВКДКА, це була не дискусія, а допит, добре зрежисована вистава.
Все сказане можу підсумувати висновком: зараз критично важливо почати рятувати адвокатську культуру і справжню професійну етику. Мені вже багато років, я своє відпрацювала, але до нашого цеху приходять нові покоління, і вони мають уособлювати кращі риси адвокатури. А ми спостерігаємо занепад наших цінностей, який походить від «вищих ешелонів адвокатської вла­ди» і мало хто зважується цьому протистояти.