Врегулювання спору за участю судді у господарському процесі.

Після набрання чинності 15.12.2017 р. новими процесуальними кодексами була запроваджена нова для нашої судової системи процедура – врегулювання спору за участю судді. Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), ця процедура вже активно почала використовуватися учасниками судового процесу. Важливість запровадження інституту врегулювання спору за участю судді полягає у наявності альтернативи у сторін щодо можливостей вирішення сторонами свого конфлікту.

Проте слід наголосити, що врегулювання спору за участю судді не є медіацією. На жаль, у професійному колі все ще існує хибна думка щодо знака рівності між цими процедурами. Тому разом з аналізом норм Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України, Закон) щодо процедури врегулювання спору за участю судді у господарському процесі ми розглянемо її відмінності від медіації.

Що саме передбачив законодавець? Проведення врегулювання спору за участю судді у господарському процесі можливе, по-перше, тільки до початку розгляду справи по суті; по-друге, лише за згодою сторін. Натомість медіація можлива на будь-якій стадії процесу за згодою сторін. Врегулювання спору за участю судді можливе в усіх категоріях господарських спорів, окрім справ:

• про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
• за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
• у разі вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Під час підготовчого провадження і до початку розгляду справи по суті, згідно зі ст. 182 ГПК України, суд з’ясовує, чи бажають сторони звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді (ч. 2 п. 2 ст. 182), а також встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення (ч. 2 п. 14 ст. 182).

Важливим є те, що запропонувати сторонам процедуру врегулювання спору за участю судді є обов’язком суду. Якщо сторони висловлять своє бажання скористатися цією процедурою, то суд не може їм відмовити. Крім того, сторони мають право самостійно подавати відповідне клопотання до суду.

Про проведення процедури врегулювання спору суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справі. Врегулювання спору здійснюється суддею-доповідачем одноособово, незалежно від того, в якому складі розглядається справа. Щодо медіації, то вона здійснюється незалежним, нейтральним медіатором, якого обирають сторони та який пройшов спеціальне навчання.

Закон передбачив, що формою, в якій здійснюється процедура врегулювання спору за участю судді, є наради (спільні або закриті). На нашу думку, «закриті наради» – це не дуже влучна і точна назва, адже спільні наради також є закритими. Більш вдало було б назвати останні «окремими нарадами». Однак маємо те, що маємо.

Ми вважаємо, що суддям бажано було б починати зі спільних нарад зі сторонами, адже початок із закритих нарад може викликати у протилежної сторони сумніви щодо неупередженості суду. Закон встановлює, що закриті наради проводяться за ініціативою суду. Застосування закритих нарад доречне, коли сторони не можуть на спільних нарадах дійти консенсусу, коли емоції надто напружені, а сторони не можуть або не хочуть бачити одна одну тощо.

У спільних нарадах беруть участь суддя, сторони та їхні представники, у закритих – суддя та кожна зі сторін окремо. Сторони, їхні представники можуть брати участь у нарадах безпосередньо або через відеоконференції. Проте, дослідивши ухвали судів з ЄДРСР, можемо зауважити, що в них зазначається відсутність технічної можливості для здійснення відеоконференцій.

Процедура медіації – це структуровані переговори між сторонами за підтримки медіатора. Вона складається з послідовних стадій, через кожну з яких медіатор повинен провести сторони.

Ст. 188 ГПК України визначає порядок проведення врегулювання спору за участю судді. Зокрема, на початку проведення першої спільної наради з врегулювання спору суддя роз’яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю судді, права та обов’язки сторін. Під час проведення спільних нарад суддя з’ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз’яснює сторонам предмет доказування щодо категорії спору, який розглядається, пропонує надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

На практиці судді вже в ухвалі про зупинення провадження та призначення процедури врегулювання спору за участю судді пропонують сторонам надати свої пропозиції щодо можливих варіантів мирного врегулювання спору. Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторін на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати їм можливі шляхи мирного врегулювання спору.

На відміну від судді у процедурі врегулювання спору, медіатор забезпечує дотримання процесу медіації, допомагає сторонам налагодити комунікацію та підтримує їх у пошуку взаємного рішення. Також значною відмінністю є те, що медіація орієнтується на інтереси, потреби сторін конфлікту та може виходити за межі предмета позову.

Дуже тонкою і проблемною є грань між вищезазначеним правом судді надавати сторонам роз’яснення та забороною (п. 7 ст. 188 ГПК України) надавати сторонам юридичні поради й оцінку доказів у справі. Оскільки під час нарад не здійснюється фіксація, залишається відкритим питання, яким чином у випадках недотримання суддями норм законодавства щодо цієї процедури можна буде це довести, а також яку відповідальність нестимуть судді за такі порушення.

У зв’язку з тим, що нарада проводиться після зупинення процесу, вона не вважається процесуальною дією. З цього випливає заборона протягом процедури врегулювання спору суддею постановляти ухвали, адже провадження є зупиненим. Суддя чи його помічник можуть обрати для себе інші засоби повідомлення сторін про наступні наради (телефонні дзвінки, листи тощо).

Закон передбачив конфіденційність зазначеної процедури, тобто інформація, отримана будь-якою зі сторін, а також суддею у процесі проведення врегулювання спору, є конфіденційною. Під час проведення врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться та не здійснюється фіксування технічними засобами, забороняється використовувати портативні аудіотехнічні пристрої, здійснювати фото- і кінозйомку, відео- та звукозапис.

Важливою гарантією дотримання принципу конфіденційності, передбаченою п. 4 ч. 1 ст. 67 ГПК України, є заборона допиту судді як свідка про інформацію, яка стала йому відома під час врегулювання спору за його участю. Ст. 189 ГПК України передбачає чотири підстави для припинення процедури врегулювання спору за участю судді:

• у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю судді;
• у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді;
• за ініціативою судді у разі затягування врегулювання спору будьякою зі сторін;
• у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або у разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

Про припинення врегулювання спору за участю судді постановляється ухвала, яка не підлягає оскарженню. Одночасно суддя вирішує питання про поновлення провадження у справі.

У разі припинення врегулювання спору за участю судді з підстав, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 189 ГПК України, справа передається на розгляд іншому судді, який буде визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою.

Слід зазначити, що суддя, який брав участь у процедурі врегулювання спору, не може брати участь у розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Також законодавець у ч. 2 ст. 187 ГПК України ввів обмеження щодо єдиної можливості сторін скористатися процедурою врегулювання спору за участю судді. Повторне звернення до цієї процедури не допускається. Що стосується медіації, то таких обмежень немає. У разі потреби сторони конфлікту можуть повторно до неї звертатися.

Крім того, обмеженими є строки тривалості процедури врегулювання спору суддею – протягом розумного строку, але не більше ніж 30 днів з дня постановлення ухвали про її проведення. Тривалість процедури медіації регулюється за погодженням сторін та не є обмеженою у часі.

Мотиватором та стимулом для сторін врегулювати спір мирним шляхом є положення, передбачені ст. 130 ГПК України, яка встановлює, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у встановленому законом порядку вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого під час подання позову.

20-21.02.2018 в Одесі Українська академія медіації за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у межах реалізації проекту «Підвищення поінформованості суддів та адвокатів щодо медіації та обізнаності громадян про медіацію для покращення доступу до правосуддя та підвищення ефективності судової влади» запровадила функціонування двох кабінетів з медіації – у Господарському суді Одеської області та у Київському районному суді м. Одеси, де на безоплатній основі сторони можуть отримати інформацію про процедуру медіації, проконсультуватися щодо наявного у них спору та можливості його вирішення за допомогою медіації, а також взяти участь у процедурі медіації.

Консультування та процедури медіації проводять професійні медіатори. Судді вищезазначених судів, у свою чергу, лише пропонують сторонам за їх бажанням спробувати звернутися до альтернативного вирішення спору за допомогою медіації.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що процедура врегулювання спору за участю судді може стати дієвим та ефективним механізмом, який зменшить навантаження у судах, надасть змогу сторонам зберегти грошові кошти, власний час, який є безцінним, нерви та ділові стосунки. Водночас для деяких суддів здійснення цієї процедури може стати справжнім викликом у зв’язку з необхідністю відходження від звичних процедур та манери ведення процесу. ГПК України не передбачає спеціальних додаткових умов для суддів щодо здійснення процедури врегулювання спору суддею. Проте, на нашу думку, у цій процедурі суддям можуть стати у пригоді володіння навичками комунікації, емпатія та базові вміння медіатора.