Чи варто адвокату звертатися за захистом своїх порушених прав до ЄСПЛ?

Щороку зростає кількість звернень до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), інстанції, яка асоціюється із стандартами дотримання прав людини та справедливості.

Це пов’язано з відсутністю у наших громадян дієвих та ефективних механізмів захисту їх порушених прав та інтересів, відчуттям незахищеності та, подекуди, безпорадності.

Незважаючи на зростаючу кількість звернень, фахова аудиторія у переважній більшості має досить скептичні думки щодо ЄСПЛ через тривалість розгляду справ, відсутність ефективних механізмів і відповідальності за невиконання або неналежне виконання рішень ЄСПЛ, через втрату  актуальності питання, з якого заявник звертається до ЄСПЛ, на час його розгляду.

Досить часто таке ставлення обумовлено і нерозумінням механізму (порядку, строків, обґрунтування порушеного права, формулювання вимог тощо) звернення до ЄСПЛ, необізнаністю з практикою ЄСПЛ (незнання того, на що можна розраховувати).

Однак, саме адвокатам необхідно мати можливість вільно й у повній мірі виконувати свої обов’язки з метою встановлення верховенства права, сприянню забезпеченню доступу до правосуддя, належного та ефективного надання правової допомоги, забезпечення дотримання прав людини, у тому числі й забезпечення дотримання процедури розгляду справ у судовому процесі.

Основними порушеннями прав адвокатів є: ненадання доступу до своїх клієнтів, порушення права на конфіденційне спілкування між адвокатом і клієнтом,  ненадання чи несвоєчасне надання адвокату доступу до інформації, проведення неправомірних обшуків в офісах і вилучення документів, що становлять адвокатську таємницю, застосування позасудових способів впливу щодо адвоката та його майна, ненадання матеріалів справи для ознайомлення тощо.

Ці порушення набули постійного характеру і адвокати, здебільшого, навіть не встигають належним чином повідомляти та реагувати на них, хоча у випадку, коли на адвокатський запит не надається інформація, мова йде про перешкоджання здійсненню захисту; коли в офісі адвоката триває неправомірний обшук та вилучаються документи, що становлять адвокатську таємницю, то мова йде про тиск на адвоката та отримання інформації по справі, в якій адвокат представляє інтереси свого клієнта; залякування, погрози, пошкодження або знищення майна, словесні образи адвоката, близьких осіб, родичів свідчать про застосування поза процесуальних, незаконних заходів впливу на адвоката.

Через те, що існує недовіра існуючим засобам захисту своїх прав, здебільшого адвокати намагаються повідомити про порушення їхніх професійних прав і гарантій, вдаючись до «самозахисту» – шляхом оперативного поширення інформації на  сторінках у соціальних мережах, зверненнями до професійних асоціацій, надання інформації через знайомих медійників для розміщення в ЗМІ чи у мережі Інтернет.

    Чи є ефективним звернення за захистом порушеного права адвокатом до європейської судової установи – Європейського суду з прав людини?

ЄСПЛ підтримує традиції адвокатури, згідно яких професійна таємниця для адвоката є пріоритетною та складає основу адвокатської діяльності і за час своєї роботи Суд неодноразово розглядав справи, пов’язані із втручанням у роботу адвокатів.

У численних рішеннях за заявами осіб, що є адвокатами, ЄСПЛ констатував порушення статті 8 Конвенції, яка не тільки захищає всю переписку між окремими особами, забезпечує посилений захист кореспонденції між адвокатами і їх клієнтами, оскільки адвокати не зможуть захистити своїх клієнтів без гарантії збереження конфіденційності інформації, а також сприяє реалізації адвокатами своїх прав, оскільки поняття «особисте життя», «житло», «кореспонденція» розглядається ЄСПЛ в широкому сенсі.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що конфіденційні відносини між адвокатом і його клієнтами відносяться до особливо чутливої ​​області, яка безпосередньо стосується прав захисту.

Необхідність звернення, наявність підстав, ефективність звернення та перспективи кожен адвокат визначає самостійно, однак, той факт, що у професійній діяльності  необхідно використовувати практику ЄСПЛ як з метою захисту власних прав, так і прав своїх клієнтів, не викликає сумніву.

Рішення Європейського Суду з прав людини,  прийняті за заявами адвокатів на захист своїх порушених прав, свідчать про вдалий і практичний досвід колег, що виглядає як додатковий аргумент на користь звернень до ЄСПЛ:

• Рішення ЄСПЛ у справі «Німітц проти Німеччини» (Niemietz v. Germany) від 16.12.1992 р. (скарга N 13710/88): у цій справі в офісі заявника – адвоката за професією був проведений обшук. Німітц у своїй скарзі стверджував, що мало місце порушення права на повагу до його житла та кореспонденції. Уряд Німеччини, заперечуючи проти скарги, стверджував, що стаття 8 Конвенції не надає захисту від обшуку в адвокатській конторі, оскільки проводить чітку межу між особистим життям та житлом, з одного боку, та професійним і діловим життям і службовим приміщенням, з іншого. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що недоцільно давати вичерпний перелік поняттю «особисте життя», оскільки повага до приватного життя має включати право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми, у тому числі професійного та ділового характеру. У випадку, коли людина має гуманітарну професію, робота у такому контексті може стати невід»ємною частиною життя до такого ступеню, що неможливо буде визначити, в якості кого ця особа діє у конкретно визначений час.

У цьому ж рішенні ЄСПЛ розширив і поняття «житла», визнавши таким як житло, так і офіс адвоката, підкресливши, що вести діяльність, яку можна віднести до професійної чи ділової можливо успішно  і зі свого місця проживання і з офісу, а вузьке тлумачення терміну «житло» може призвести до небезпеки нерівності такої ж, як і вузьке розуміння поняття «особистого життя».

Рішеннями, в яких поняття «житло» згідно практики ЄСПЛ, має тлумачитись як таке, що означає також зареєстровані офіси компанії, власником якої є приватна особа, та офіси юридичної особи, філії чи інші приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, є також рішення ЄСПЛ від 30.03.1989 р. у справі «Чаппел проти Сполученого Королівства», заява № 10461/83; рішення від 16.04.2002 р. у справі «Товариство «Колас Ест» та інші проти Франції», заява № 37971/97);

• Рішення ЄСПЛ у справі «Колесніченко проти РФ» від 09.04.2009р. (скарга 19856/04): заявник – адвокат звернувся до ЄСПЛ з заявою, в якій скаржився на порушення його прав під час проведення обшуку у належних йому житлових приміщеннях у зв’язку з кримінальною справою його підзахисного. У цій справі ЄСПЛ також визнав порушення статті 8 Конвенції та підкреслив, що переслідування та залякування представників юридичної професії зачіпають саме серце конвенційної системи. Обшук адвокатських приміщень має бути предметом особливо ретельного контролю.-
• Рішення ЄСПЛ у справі «Головань проти України» від 05.07.2012р. (заява № 41716/06):заявники скаржились на незаконний обшук та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту стосовно цього. Оскільки національне законодавство забороняло огляд, розголошення чи вилучення документів, пов’язаних з виконанням адвокатом доручення без його згоди, а у постанові слідчого було відсутнє обґрунтування його проведення без санкції суду та фактично його було проведено, не дивлячись на заперечення заявника, ЄСПЛ встановив порушення ст. 8 Конвенції, а з урахуванням неодноразових скасувань рішень про відмову в порушенні кримінальної справи щодо осіб, які проводили обшук, ЄСПЛ встановив і порушення статті 13 Конвенції, оскільки національні органи не змогли провести ефективне розслідування скарг першого заявника та заперечували можливість відновлення прав, включаючи відшкодування в порядку цивільного провадження.
• Рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти Російської Федерації» від 07.06.2007р. (заява №71362/01) : у даній справі заявник, який займається адвокатською практикою, скаржився на те, що вилучення системного блоку його комп’ютера і записної книжки під час проведення обшуку порушили право його клієнтів на захист, що втручання в його право на повагу житла не було «необхідним у демократичному суспільстві», оскільки не було пропорційно поставленим цілям, що його позбавили системного блоку комп’ютера в порушення його майнових прав, а також на те, що він не мав ефективні засоби правового захисту.

Суд відкинув викладені в скарзі заявника доводи про те, що вилучення системного блоку його комп’ютера і записної книжки порушило право його клієнтів на захист за змістом підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції, зазначивши, що заявник фактично оскаржує порушення прав інших осіб, тому в цій частині своїх доводів він не може розглядатися «жертвою» за змістом Конвенції.

Іншу частину скарги Смирнова М.В. ЄСПЛ визнав прийнятною і розглянув по суті.

Розглядаючи скаргу заявника на невиправдане втручання в його право на повагу житла за змістом статті 8 Конвенції, ЄСПЛ вказав, що відповідно до прецедентної практики за змістом пункту 1 статті 8 Конвенції поняття «житло» включає в себе як приватне житло, так і місце професійної діяльності ( № 41604/98 «Бак проти Німеччини», 28 квітня 2005 року, № 13710/88 «Німітц проти Німеччини», 16 грудня 1992 року.) Оскільки обшук і вилучення мали місце по відношенню до житла заявника, Суд дійшов висновку, що мало місце втручання в право заявника я на повагу до його житла.

– Рішення ЄСПЛ у справі «Володимир Миколайович Дудченко проти Російської Федерації» від 07.11.2017 року (заява № 37717/05): у даній справі було констатовано недопустимість прослуховування розмов з адвокатом. Посилаючись на статті 3, 5, 6 та 8 Конвенції, заявник скаржився, зокрема, на те, що умови його тримання та перевезення були неадекватними, тривалість цього затримання була надмірною та необґрунтованою, що тривалість кримінального провадження також було надмірним, що місцеві органи влади порушили його право на використання юридичної допомоги захисником, вибраним на власний розсуд, і що він був підданий прихованому нагляду за порушення права на повагу до свого особистого життя та кореспонденції.

– Рішення ЄСПЛ у справі «Роман Захаров проти РФ» від 04.12.2015р. (скарга № 47143/06): у цій справі заявник стверджував, що система таємного прослуховування мобільного телефонного зв’язку в порушила його право на повагу до приватного життя і листування і що у нього були відсутні ефективні засоби правового захисту в цьому відношенні.

На даний час, з огляду на зростаючу кількість порушень професійних прав адвокатів, триває робота, яку проводить Рада Європи щодо розробки Європейської конвенції про професію адвоката, оскільки саме такий інструмент необхідний для реагування на порушення прав адвокатів, які мають негативну тенденцію до збільшення в умовах нестабільної ситуації в Україні через велику кількість реформ, включаючи судову, відсутність стабільного процесуального законодавства та кадрової кризи в органах поліції, прокуратури, судів.

Оскільки саме адвокати відіграють важливу роль серед професій як суб’єктів системи правосуддя через їх внесок у захист верховенства права, забезпечення доступу до правосуддя для співгромадян та захист основних прав та свобод, неможливо залишатися осторонь та замовчувати  випадки порушень професійних прав всередині країни.

Партнер, адвокат АО «НКА» Бартащук Любов

(джерело)