Що не можна віднести до витрат на правничу допомогу, – позиція ВС

Приїзд до КАС і подання позовної заяви безпосередньо до канцелярії не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги. Такий висновок зробив ВС в ухвалі №9901/264/19, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Ухвала

4 листопада 2019 року                                  м.Київ                               №9901/264/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — судді МОРОЗ Л.Л.,
суддів: БЕРНАЗЮКА Я.О., БУЧИК А.Ю., ГІМОНА М.М., ЖЕЛЄЗНОГО І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження заяву представника Особи 1 — адвоката Тарасенко Д.В. про вирішення питання щодо судових витрат у справі за позовом Особи 1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про визнання бездіяльності протиправною, —

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 закрито провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства. До суду надійшла заява представника позивача про вирішення питання щодо судових витрат, а саме — витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, виходить із такого. За правилами ч.2 ст.238 КАС, у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС до витрат, пов’язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.134 КАС, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до чч.7, 9 ст.139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов’язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом ч.9 ст.139 КАС, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance

Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (п.268).

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача, оскільки вважає витрати на правову допомогу несумірними з виконаною роботою.

З матеріалів справи вбачається, що 1.04.2019 між позивачем та Адвокатським об’єднанням «Кейс енд партнерс інтернешнл» укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

За умовами п.3 вказаного договору послуги надає адвокат на платній основі згідно з додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до наявних у матеріалах справи ордера адвокатом позивача, який надає послуги, є Тарасенко Д.В..

У додатковій угоді №1 від 1.04.2019 до договору сказано, що адвокат надає професійну правничу допомогу з таким розрахунком гонорару:

консультація щодо можливості звернення до суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності ВККС суддів протиправною та зобов’язання надати копію рішення за результатами розгляду питань щодо Особи 1 на спільному засіданні ВККС та громадської ради міжнародних експертів від 23.01.2019 із зазначенням результатів голосування членів ВККС та ГРМЕ — 1000 грн.;

вивчення документів, наданих клієнтом, для подання позову та вивчення нормативно-правової бази — 1000 грн.;

складання адміністративного позову про визнання бездіяльності ВККС протиправною та зобов’язання ВККС учинити певні дії та формування пакета документів для подання до суду — 2500 грн.;

приїзд адвоката до Касаційного адміністративного суду для подання позову до канцелярії суду — 500 грн.;

участь адвоката в судових засіданнях у КАС буде оплачуватися клієнтом додатково за умови участі адвоката в такому засіданні з розрахунку 1000 грн. за одне судове засідання.

Згідно з актом приймання-передачі послуг від 17.05.2019 адвокат надав такі послуги:

консультацію щодо можливості звернення до суду з адмінпозовом про визнання бездіяльності ВККС протиправною та зобов’язання надати копію рішення за результатами розгляду питань щодо Особи 1 на спільному засіданні ВККС та ГРМЕ від 23.01.2019 із зазначенням результатів голосування членів ВККС та ГРМЕ — 1000 грн.;

вивчив документи, надані клієнтом, для подання позову та нормативно-правову базу — 1000 грн.;

склав адмінпозов про визнання бездіяльності ВККС протиправною й зобов’язання ВККС учинити певні дії та сформував пакет документів для подання до суду — 2500 грн.;

подав позов безпосередньо до канцелярії КАС — 500 грн.

Послуги адвоката позивач оплатив у повному обсязі, а саме — у сумі 5000 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 2.04.2019.

Крім того, сторони домовилися, що адвокат надає професійну правничу допомогу з таким розрахунком гонорару:

підготовка заяви про уточнення позовних вимог у справі — 1000 грн.;

приїзд адвоката до КАС для подання заяви про уточнення позовних вимог до канцелярії суду — 500 грн.

Згідно з актом приймання-передачі послуг від 6.06.2019 адвокат надав перелічені послуги в повному обсязі, оплата яких позивачем у сумі 1500 грн. підтверджується дублікатом квитанції від 6.06.2019.

Проте суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.

Так, згідно з п.4 ч.1 ст.1 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги — домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч.1 ст.1 закону №5076-VI установлено:

представництво — вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги — види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).

Відповідно до ст.19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:

надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,

засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;

надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;

представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;

представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;

представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ;

надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види

адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, приїзд адвоката до КАС для подання позову до канцелярії суду (500 грн.) та подання позову безпосередньо до канцелярії КАС (500 грн.) не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в стст.1, 19 закону №5076-VI. А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Суд також ураховує, що позивач, на порушення ч.4 ст.134 КАС, не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Визначаючи це питання, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд уважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 2500 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника

справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд не вирішив питання про судові витрати.

У зв’язку з тим що ухвалою колегії суддів КАС від 29.07.2019 не вирішено питання про розподіл витрат на правничу допомогу, є підстави для ухвалення додаткового рішення із цього проводу.

Керуючись стст.132, 134, 139, 238, 252 КАС, ВС

УХВАЛИВ:

Заяву представника Особи 1 про вирішення питання щодо судових витрат задовольнити частково.

Стягнути на користь Особи 1 за рахунок бюджетних асигнувань ВККС судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення ВС, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням ВП ВС за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до ВП ВС протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення